У Ліщинівському психоневрологічному диспансері воду гріє не газ, а сонце

НАЙБІЛЬША СОНЯЧНА УСТАНОВКА-КОЛАЙДЕР ЗАПРАЦЮВАЛА НА ПОЛТАВЩИНІ

Анатолій Шкарбан працює директором Ліщинівського психоневрологічного диспансеру. Також він депутат Полтавської обласної ради від фракції БЮТ, очолює постійну комісію з питань екології та раціонального природокористування спеціалізовану екологічну комісію.

– У нашому психоневрологічному диспансері постійно перебуває до 355 осіб. Кожні 8-10 днів за розкладом у нас банні процедури. Кожного тижня перемо 300 кілограм білизни. За місяць в середньому виходить п’ять з половиною-шість тонн прання. Для нас завжди було проблемою – нагрів води такої кількості. До того ж ціни на газ постійно ростуть. От я і задумався, яким же чином можна зекономити? Спочатку думав про тверде паливо, але врешті-решт вирішив зробити ставку на сонячну енергію.
Дмитро Чурілов займався установкою сонячного колайдера у Ліщинівському психоневрологічному диспансері. Говорить, на Заході використання альтернативних видів енергії – норма. Для України – тільки початок процесу.
– На Полтавщині кобеляцька установка – найбільша. Вона працює увесь рік. Улітку її продуктивність стовідсоткова, а от взимку десь відсотків на двадцять п’ять. Але в загальному заліку все одно сонячний колектор дуже економить кошти, – каже розробник Дмитро.
Установка, розказує директор Ліщинівського психоневрологічного диспансеру, коштувала 250 тисяч гривень. Виділили їх з бюджету.
– Я так би мовити скористався службовим положенням (ред. – голова постійної комісії депутатської обласної ради з питань екології та раціонального природокористування). Керівництво пішло на зустріч. Вірили більше на слово. Адже в області це перший такий проект. Скажу чесно – результатом я дуже задоволений. Навіть восени за рахунок сонячного випромінювання ми дуже економимо. Адже всім відомо, що навіть засмагати можна у тіні. Наша установка також працює за рахунок сонячного випромінювання.
Займає система 30 м². Це площа геліополя. Цього достатньо, щоб обігрівати чотири куби води, яких нині вистачає для роботи диспансеру. Анатолій Шкарбан розказує, що якщо навіть за допомогою сонячного колектора не вдається нагріти воду до потрібних 43-45°С, то догріти тридцятип’ятиградусну воду до потрібної температури легше і дешевше, ніж ту – п’ятиградусну, яка йде зі свердловини.
– При найсуворіших розрахунках установка має окупитися через 6-7 років. Але за підсумками перших тижнів роботи ми зробили вже перерахунок. Нині 5 років – це більш реальний термін. За рік ми економимо 50 тисяч гривень на обігріві води. Вартість установки 250 тисяч, от і рахуйте. А розрахована ця система на 30 років роботи. Тепер ми не залежимо від ціни на газ та рішення політиків. Адже зараз альтернативну енергію більше використовують приватні підприємства. Бо вони рахують кожну копійку, шукають вигоду. Але у них немає можливості створювати багаторічні проекти. А от держава може собі таке дозволити.
Утім, якщо вірити офіційним заявам політиків, держава також переймалася проблемами альтернативної енергії. Наприкінці літа прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко запропонувала розглянути на засіданні Кабміну питання альтеративної енергії. Під час презентації Держбюджету України на 2010 рік прем’єр повідомила, що відповідні витрати на альтернативну енергію вже вписані до головного кошторису країни. За словами Юлії Тимошенко, зазначені кошти спрямовуватимуться на модернізацію і заміну теплових котелень в Україні, на запровадження світлодіодних ламп.