«Ніхто не забутий, ніщо не забуто» - зустріч поколінь в Кременчуцькій виховній колонії

25 лютого у Кременчуцькій виховній колонії відбулась зустріч ветеранів і пенсіонерів Державної кримінально-виконавчої служби України. Людей, які стояли у витоків та заклали міцний фундамент існування сучасної колонії.
Вже стало доброю традицією збиратися разом. Це не просто зустріч і спогади – це величезна робота з працюючим персоналом сьогодні. Начальник установи передав присутнім побажання від начальника Північно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Олександра Георгійовича Крикушенка щодо відродження та подальшого функціонування первинних осередків ветеранів, оскільки «…не існують дерева без коріння, не існують будівлі без фундаменту».
Присутні обговорили плани на майбутнє. Ті, хто віддав установі багато років свого життя, своєї плідної праці поділилися досвідом, досягненнями в напрямку виховання та ресоціалізації юнаків.
Цікаво було слухати вихователів, між часом роботи яких майже двадцять років. Вони добре знають, майже до дрібниць, кожний робочий день один-одного. Молодший просить допомоги, старший повчає його. Молодший радіє своїм успіхам – серце старшого наповнюється гордістю і повагою. Так і повинно бути, бо це два офіцери, два працівники установи - батько і син Костюкови.
Скільки пережито і зроблено кожним ветераном в установі. Молоді сучасні кадри з гордістю поділилися і своїми досягненнями, як у вихованні, так і в благоустрої установи.
Всі зайшли до Храму і поставили свічки за упокій тих працівників, хто пішов за межу вічності. Пройшли гуртожитками, помилувалися красою і охайністю їдальні для вихованців, звернули увагу на асортимент товару в крамниці, і дехто говорив « не те, що було колись…».
Завітали до школи, яка вразила своєю неординарністю, це і фотосушка робіт вихованців, і алея «Пори року моєї душі», патріотичний куточок, комп’ютерний клас.
Ветерани захоплювались творчістю юнаків, милувались їх роботами, виконаними в різних техніках.
А завітавши в українську світлицю, вони згадували і сміялись, наче побувавши в дитинстві чи в гостях у бабусі, де завжди смачно пахне хлібом, де затишно і спокійно, де є аромат сухих трав і звучить українська пісня.
Дякували керівництву установи за віддану працю, цікаві втілення, творчий підхід, як ветерани, так і працюючі молоді офіцери та педагогічний персонал установи.
Ветерани відвідали кімнату-музей видатного педагога та письменника Антона Семеновича Макаренка. Затишна кімната відображає педагогічну спадщину вчителя – новатора у мальовничому куточку Полтавщини, у селі Ковалівці Полтавського району.
Гості відвідали і музей установи, де зберігаються історичні пам’ятки існування колонії.Згадали яскраві моменти своєї плідної роботи в колонії.
Ветерани подали нові ідеї на втілення яких потрібен час. Запашна смачна кава з солодощами, чай з травами, пісня під гітару, спогади – це ще один щасливий день ветеранів в установі, такій рідній та своїй.