ПОЛТАВЩИНА: В КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ВИХОВНІЙ КОЛОНІЇ ПРОЙШОВ ХХІІІ ФЕСТИВАЛЬ ХУДОЖНЬОЇ САМОДІЯЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗАСУДЖЕНИХ «ЧЕРВОНА КАЛИНА»

5 липня в Кременчуцькій виховній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області відбувся ХХІІІ Фестиваль художньої самодіяльної творчості неповнолітніх засуджених «Червона калина» під девізом «Тримаючи в руках «Кобзар», присвячений 200 - річчю з дня народження українського генія і пророка Тараса Григоровича Шевченка. Творчість Тараса залишається для України заповітною думою, її безсмертною піснею.
На свято до установи зібралось чимало гостей, серед яких: начальник управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області Микола Ісаєв, заступники начальника територіального управління в Полтавській області, представники органів прокуратури, юстиції, місцевого самоврядування, державних, громадських та релігійних організацій, начальники установ виконання покарань Полтавської області. На щедрій Полтавській землі приємно зустріли начальника управління з соціально-психологічної роботи з засудженими Державної пенітенціарної служби України Ігоря Андрушка.
До підготовки та проведення Фестивалю були задіяні усі співробітники виховної колонії, які кожного дня відчували надійну підтримку начальника установи Юрія Величка.
Тематика цьогорічного фестивалю відразу захопила своєю різноманітністю і цікавістю як персонал, так і вихованців установи. З Полтавською землею життя поета поєднав період «трьох літ» - 1843 – 1846, 1859 роки. Тут Тарас Григорович написав чимало творів і намалював не одну картину. Наприклад, у повісті «Близнята» Полтава згадується близько 30 разів. Саме на Полтавщині відбувалися події, описані в поемі «Наймичка», були написані вірші «Сліпий», «Великий льох», «Холодний Яр», «Псалми Давидові», «Минають дні, минають ночі», «Маленькій Мар’яні» та багато інших.
Шевченко і Полтавщина. Нелегко знайти приклад тіснішого єднання письменника і художника з Полтавським краєм. Місця, відвідані, змальовані чи описані Шевченком, а також і перекази та легенди про нього, створені на Полтавщині під впливом його перебування, – все це вилилось на сцені у справжньому мистецтві як вихованців, так і співробітників: в піснях, віршах, танцювальних номерах, тематичних сценках.
Місць на Полтавщині, пов'язаних із Тарасом Шевченком, багато. Свої враження про колосальний творчий спадок Кобзаря хлопці виразили і в яскравих та різнопланових виробах художньо-прикладного мистецтва. А виробам вихованців не було меж здивування гостей.
Початок свята чекали всі з великим нетерпінням та хвилюванням. У рамках фестивалю в музеї установи урочисто відкрили Кімнату-музей «Українська світлиця». У національному колориті відтворили інтер’єр сільської Полтавської хати. Все у ній мало своє місце і своє призначення. Іконостас, перед яким молились, свічка, молитвослов, Біблія та «Кобзар» Шевченка.
Тема цьогорічного фестивалю досить актуальна у наш час, вона поєднала в собі і пам'ять про великого Кобзаря і події в сучасній Україні.
Свято розпочалось з Державного Гімну, звуки якого налаштували всіх присутніх на патріотичну хвилю. У кожного бриніла сльоза при перегляді музично-художньої композиції «Мамо, не плач. Я повернусь весною», яка була присвячена Небесній сотні. Вихованці з глибоким почуттям в серці під час хвилини мовчання подумки молились за Небесних героїв.
Патріотичний вірш Віктора Баранова «До українців» у виконанні вихованця Олександра Б., став зверненням душі до сучасників.
Найріднішою людиною в житті кожного юнака залишається мама. До глибини душі вразили всіх присутніх слова вдячності ненькам. Вихованці згадали невмирущі Шевченкові рядки: «І на оновленій землі врага не буде супостата. А буде син, і буде мати. І будуть люде на землі», які стали своєрідним символом віри для багатьох поколінь - справжніх, щирих українців.
Неперевершені твори великого Кобзаря, його палка та романтична душа, незвичайна сила розуму осяялись світом сучасної України у виступах хлопців. Кожне слово, кожна фраза на сцені стали опіком, і глядачі кожну хвилину наче чули живий голос поета, який звертався до кожного зокрема і до всіх водночас.
Своїм теплим словом, доброю та щирою посмішкою гості торкнулись кожної дитячої душі, побажали хлопцям перемог на сцені і в житті. Слова підтримки, надії на майбутнє нашої Держави, на майбутніх будівників України – вихованців, звучали з вуст гостей. Вони побажали наснаги, подальшої щасливої долі юнакам та міцної звитяги і сили.
Вихованці отримали в подарунок різноманітну побутову техніку, солодощі, печиво, цукерки. Але найбільшим подарунком для деяких вихованців стали вручення на сцені довідок про умовно-дострокове звільнення та паспортів громадянина України.
Емоції вихованців, гостей, батьків наповнювали позитивною енергією зал. А фестиваль удався на славу! Вірші, пісні, постановки, танцювальні номери та дотепні жарти в поєднанні з переглядом слайдів про історію становлення Української держави приємно вразили всіх присутніх.
Свято скінчилось, але виховна робота з юнаками продовжується. В серцях як дорослих, так і дітей будуть ще довго жити добрі спогади, щасливі хвилини, маса позитивних емоцій, отриманих від свята.
Естафету від Кременчуцької виховної колонії приймає Курязька установа в Харківській області. Тож бажаємо успіху та творчого натхнення підліткам.