"БАНДЕРА БОРОВСЯ ЗА УКРАЇНУ проти нацистів, більшовиків та польських банд…"

Протягом п'ятдесяти років мешканці колишнього Радянського Союзу чули про Степана Бандеру лише думку його ворогів.

Людину, яка насмілювалася не погоджуватись з нею у кращому випадку виганяли з роботи або ж у неї відбирали свободу чи навіть життя. Саме в такому сплаві страху та однобокої пропаганди формувалося мислення Нomo Sovieticus. Сьогодні ж нам доступна повна інформація про визвольний рух української нації у XX столітті, зокрема, і про життя та діяльність Степана Бандери.

Не буду переповідати його біографію, зверну увагу лише на деякі сторінки його життя, про які нам ніколи не розповідали комуністичні ідеологи. 30 червня 1941 року ОУН (Бандери) проголосила у Львові Акт відновлення Української держави і створила уряд. Існує унікальний німецький документ — протокол розмови Степана Бандери із високим нацистським урядовцем Ернстом Кундтом від 3 липня 1941 року. У відповідь на його звинувачення Бандера демонструє своє ставлення до намагань Німеччини впливати на нього: «Я хочу ще раз вияснити, що всі мої накази не залежали від будь-якого розпорядження чи згоди німецьких властей. Видаючи свої накази, я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу». Через таку безкомпромісну позицію німці заарештували Степана Бандеру та вимагали відкликати Акт, а після відмови ув'язнили його в концтаборі Заксенгаузен. Двох братів Степана Бандери, Олександра і Василя, ув'язнюють в концтаборі Аушвіц і там знищують. Німці навіть не зважають, що Олександр був одружений з племінницею італійського міністра закордонних справ Чіано.

Я можу ще якось пояснити собі теперішню антибандерівську істерію нащадків колишніх ворогів української державності. Проте я не можу примиритися з байдужістю, ворожістю, таким собі яничарським ставленням до Степана Бандери деяких українців, за свободу та щастя яких він віддав своє життя. За революційну боротьбу поляки засудили його в 1935 році до смертної кари, німці в 1941 році кинули його до концтабору, а агент більшовицької Москви 15 жовтня 1959 року вбив його. Яка разюча відмінність від багатьох сучасних продажних та непослідовних політиків. Українці можуть пишатися Степаном Бандерою і не повинні дозволяти будь-кому зневажати свого Героя.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике