Мудрик Дар'я, дівчинка з Бохоників, кілька років тому втратила в автомобільній катастрофі маму і тата, а сама прикута до інвалідного візка.
Бабуся (з цілим букетом хвороб і грижею завбільшки з горня, бо дівчинка повненька) і дідусь (з виразкою і т.д.) борються за її здоров'я не опускаючи рук. До речі, дівчинка прогресує: почала повзати, як вужик, а перед Новим роком — колінкувати: «Зараз я піду включу вам гірлянду!» — і чап-чап на колінах до ялинки...
Дашенька вчила вірші Шевченка. З «Кобзарем» лягала — і з «Кобзарем» вставала. Знає напам'ять чимало, деяким випускникам і не снилось! Чудово читає у свої вісім років, не по-дитячому серйозна, мужня, розсудлива, навіть мудра, напевне, тому, що Мудрик.
Вирішили ми записати її на районний конкурс інсценівок за творами Шевченка, що проходив у залі засідань Вінницької РДА 12 березня. Подали заявку — і почалися «содом і гоморра». Чиновниця районного масштабу дала команду: інвалідів не треба, не та номінація, час обмежений.
Розривалися телефони, бризки слини летіли з Вінниці у Бохоники. А що було, коли ми прибули?! Апофеоз снобістської догідливості деяких посадовців! Та цур йому! Нехай розкажуть люди — учні і вчителі шкіл, які збирали кошти на лікування сироти в рамках благодійної акції «Подаруймо дитині любові краплину!»
Нас з цією бідною дитиною (на візку, в памперсах) поставили виступати останніми, і багато хто в залі встав і стоячи слухав її виступ. Ми посіли І місце, представивши фрагмент із вистави «Назар Стодоля». Дякуємо поважному журі, але… Ви знаєте, що таке депресія? Знаєте, як гірко, коли під корінь рубають Віру, Надію, Любов?
Після «сьогодні» приходить «завтра», і невже про те всевидяще око, що пильнує за кожним, невідомо цим жінкам – матерям, педагогам, посадовцям?
Воістину безсмертний Шев-ченко, воістину безсмертні творіння його: «Доборолась Україна до самого краю…» Чи не так? Просимо відгукнутись всіх небайдужих людей!
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"ЛЮДИ У ЗАЛІ ВСТАЛИ, коли вірші Шевченка читала 8-літня дівчинка на візку. Хоча чиновниця дала команду - інвалідів не треба, не та номінація..."
"