Лауреатом Всеукраїнської акції "Герой-рятувальник року" вперше став монастирищанин

Сьогодні Андрій Лисинчук шукає роботу.
В середу, 24 лютого в Києві у міністерстві з надзвичайних ситуацій відбулося офіційне вручення Дипломів та медалей "За врятоване життя" лауреатам Всеукраїнської акції "Герой – рятувальник року". Приємно відзначити, що цьогоріч із 13-ти лауреатів два – вихідці із Черкащини. І один з них – монастирищинанин Андрій Лисинчук. Нагадаємо нашим читачам, що 14 вересня минулого року 23 – річний Андрій врятував життя трирічному Денису Ільчакову. В гуртожитку по вулиці Черняхівського, 11, у кімнаті Галини Ільчакової сталася пожежа. В охопленій вогнем кімнаті залишався маленький Денис. Андрій, ні миті не вагаючись, ногою вибив двері кімнати і на руках виніс хлопчика з палаючої кімнати. Так, півроку тому звичайний монастирищенський юнак Андрій Лисинчук став героєм. Більше того, він став об’єктом для наслідування для тисяч молодих людей. Про нього писали місцеві, обласні та всеукраїнські друковані видання. Про Андрія зняли не один сюжет всеукраїнські телеканали. Словом, Андрій Лисинчук став публічною людиною.
Однак справжнє визнання на рівні держави Андрій отримав саме минулої середи, коли міністр з питань надзвичайних ситуацій Володимир Шандра особисто вручив Андрієві Диплом лауреата Всеукраїнської акції "Герой-рятувальник року" та медаль "За врятоване життя".
Уявляєте, я першим виходив на сцену за нагородами, – ділиться з нами враженнями Андрій Лисинчук. – Після демонстрації ролика про історію порятунку мною Дениса Ільчакова мене запросили на сцену. Відверто кажучи, дуже хвилювався. Все було так урочисто і помпезно. Звідусіль спалахували блискавки фотокамер. Не звиклий до такої уваги, я був приголомшений. Однак, коли отримував самі нагороди, на диво був спокійний. В ході урочистостей для нас влаштували грандіозний концерт. Цього ж дня ми відвідали музей Великої Вітчизняної війни. Словом, від журналістів відбою не було.
Вже коли поверталися додому і зупинилися в придорожньому кафе повечеряти, я побачив себе по телевізору в новинах ТСН. Мені було дуже приємно. Сльози виступали на очах.
Запитую у Андрія, наскільки змінилося його життя після подій з порятунком 3-річного сусіда по гуртожитку?
Так, визнаю, я став публічною людиною, – каже Андрій. – Мене впізнають на вулиці, зовсім незнайомі люди кажуть, що бачили мене по телевізору. Друзі і родичі горді за мене. Дехто навіть каже, що вчинив би так само героїчно.
Однак визнання аж ніяк не вплинуло на моє особисте життя. Тривалий час я не можу знайти роботу. Маю професію слюсаря – авторемонтника. Однак ніхто ніяких пропозицій щодо працевлаштування мені так і не зробив.
Нині Андрій Лисинчук, не зважаючи на визнання на рівні держави, поповнює ряди безробітних. Живе з мамою Олександрою Андріївною на одну пенсію. І дуже хоче, аби в його житті нарешті наступили радикальні зміни. Хлопець зізнається, що мріє стати рятувальником. Відчуває, що це – його покликання.
Зі своїм маленьким другом – Денисом Ільчаковим – Андрій бачиться мало чи не щодня. При зустрічі Дениско ще здалеку кричить: "Привіт, Андрію!".
– Мені відрадно бачити усміхнене обличчя малюка. І розумію, що в житті я зробив важливу річ – врятував це маленьке гарне дитя від смерті.
Як розповів нам начальник РВ ГУ МНС України в Черкаській області, майор служби цивільного захисту Сергій Говрас, вперше в історії Монастирищини наш земляк удостоєний такої високої нагороди. До речі, днями Сергій Анатолійович особисто у райвідділі МНС вручив Андрієві від Міністерства з питань надзвичайних ситуацій кольоровий телевізор LG.

Источник: Громадсько-політичне видання "Прес-Центр" | Прочитать на источнике