Цю чудернацьку істоту, яка виростає довжиною 20 сантиметрів, вже охрестили новим сімейним тамагочі.
Бо, на відміну від песиків і котиків, папуг, морських свинок, хом’ячків чи пацюків, від них немає ніяких запахів, галасу, подертих портьєр чи подряпаних крісел. З ними нас познайомила родина вінничан Бондарів, де ці гарні велетні мешкають.
– Цих равликів для нашої 7-річної доньки Маші принесла моя мама, — розповідає Лариса Бондар. – А їй, в свою чергу, їх подарувала колега по роботі. Хтось привіз з Херсона чи Хмельницького. Вони в неї розплодилися, народилося аж 200. Жінка не знала, що з ними робити, от і почала роздавати знайомим. А наша Марійка вже давно просила равлика, хотіла, щоб річкового навіть привезли чи морського. Ми й взяли десяток. Сьогодні нашим велетням 3 місяці і вони вже суттєво підросли, а були менше нігтика. А взагалі, коли вони виростають, то їхня нога, якою вони пересуваються, стає на всю довжину долоні — сантиметрів на 20. У нас їх чотири особини нині живе, решта померли. Вони схожі на матрьошок: менша, більша, ще більша і найбільша. Цікаво, що в такій послідовності вони і сплять, зарившись у вологу кокосову стружку.
За словами пані Лариси, цей вид равликів називається Ахатіна Фуліка. Він родом із Східної Африки. Ахатіна — найбільший у світі сухопутний молюск, живе до 5-6 і навіть 10 років. Весь час росте. Харчується головним чином вночі, а вдень спить. У природних умовах він є шкідником, нищить насадження сільськогосподарських рослин, особливо цукрової тростини.
– Їсти ми їм даємо раз на день, а буває і раз на два-три дні. З годуванням проблем немає. Вони їдять капусту, моркву, листя салату, помідори, траву зелену, дуже люблять кульбабу, петрушку, кріп, яблука, огірки, м’ясо, яйця, сир, варену ковбасу. А от сто грамів не пробували їм давати (сміється). Вони те, що їм не можна їсти, не їдять, як і те, що не подобається. У них кілька тисяч зубів! Один огірочок невеликий чотири тваринки за один раз з’їдають, а великий — за два дні. Для росту і зміцнення мушлі їм необхідно давати кальцій, задля цього подрібнюю до порошкового стану яєчну шкаралупу і посипаю ним їжу. Ось у цього равлика був пошкоджений панцир, але з часом тріщинка затягнулась, лише невеликий шрам залишився. Розмножуються ці істоти з яєць. Вони гермафродити, кожна особина може бути і батьком, і матір’ю.
Наші знайомі, коли першу партію роздали, то думали, що вони вже більше не будуть їх розводити, але почали телефонувати люди, які дізнались про равликів, і просили їм теж подарувати цих молюсків. Вони вже другу партію виростили. А ми не розводимо. Нам і цих 4 красенів достатньо.
– Був у нас кіт, — розповідає далі Лариса Бондар, — пообдирав нам усі дивани, стіни, все що можна. Ми його в село відвезли. А у Маші такий вік, що їй хочеться мати якусь тваринку дома. Ми взяли равликів — і дитина задоволена. Каже: «Будемо твір писати на тему «Мій домашній улюбленець», всі напишуть: «У мене є кіт, собака…», а я напишу: «А в мене є равлики!»
– Мені вони подобаються, бо вони такі чудернацькі, такі гарні, так цікаво повзають, не кусаються, я з ним граюся, — весело розповідає семирічна Марійка. — Я їх на прогулянку до ванни ношу, вони дуже люблять купатись у теплій воді. Найбільшого з них я назвала «зірочкою», трохи меншого — «яйце», третього — «метелик», а останього, найменшого, ще не назвала. Про своїх равликів я розповіла одній дівчинці в класі, їй теж стало цікаво, але в неї вже є папуга і їй не дозволяють взяти собі більше ніяких тваринок…
– Вони тим хороші, — ділиться враженнями пані Лариса, — що ніякої особливої уваги до себе не потребують, цілий день сплять, не пищать, не смітять, нічого поганого не роблять. Кокосову стружку з тераріуму, де вони живуть, я раз у два тижні мию під краном теплою водою, всі екскременти вимиваються. Ця стружка не смердить, не гниє, міняти її раз у рік потрібно. Нині її вже можна у Вінниці купити в зоомагазинах, вона недорога. Ці люди, які нам подарували равликів, одного разу залишили їх на 2 тижні, коли їхали на відпочинок. Налили їм води, поклали їсти. Коли повернулись — води вже не було, а вони в ракушку «запечатались», впали в сплячку і чекали, коли будуть сприятливі умови для життя. А як їх полили теплою водою, дали їсти — вони вилізли, і виявилось, що вони всі живі. Такі улюбленці, на мою думку, для дуже зайнятих людей.
– А я бачила у них язик, – робить великі загадкові очі Марійка. — Він такий незвичайний і на колір… синій!
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ГІГАНТСЬКІ РАВЛИКИ ЖИВУТЬ У КВАРТИРІ ВІННИЧАН БОНДАРIВ
"