У боротьбі за місце під сонцем, як правило, всі способи виправдані. Втім, те, що відбувається вже протягом багатьох років навколо Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, встигло набрати потворних форм.
«Колектив постійно «у тонусі» від різноманітних скандалів та анонімних листів. Спочатку все це аж ніяк не ув’язувалися в єдиний контекст з претензіями на майже 20 соток землі і триповерхове приміщення у центрі міста, в якому вже понад півстоліття «проживає» навчальний заклад. Але остання анонімка і чергове судове засідання з приводу стягнення заборгованості з підприємця, який орендував частину приміщення інституту, дивно збіглися у часі, і це дало привід тому, щоб співставити два явища»,– діляться викладачі інституту.
Лист отримали відразу кілька адресатів, серед яких і редакція «33-го каналу». Особа, яка побажала залишитися невідомою, інформувала про численні гріхи в роботі колективу навчального закладу, «мертві душі», побори, авторитарний режим ректора, знищення бібліотеки, застілля… Все сказане ілюструвало фото, на якому ректор Степан Дровозюк з чаркою ніби у колі рідного колективу. Щоправда, обличчя його оточення автор листа ретельно приховав. Після прочитання такого листа неодмінно з’являється думка: що робиться серед сівачів розумного, світлого і доброго і для чого за державний кошт утримувати такий колектив? З іншого боку, цілком логічно можна було б запитати й таке: хто за цим стоїть і кому це все потрібно?
Перші два питання колектив вирішив обговорити на загальних зборах і з’ясувати, «звідки ноги ростуть». Те, що автор листа дуже тісно пов’язаний з працівниками інституту, річ очевидна. Втім, ніхто з присутніх на зборах не взяв на себе відповідальність за все висловлене на стандартному аркуші паперу.
Попередниці нинішнього ректора інституту Людмилі Юрчук теж свого часу довелося несолодко від різноманітних пліток та скандалів. «Мені щиро жаль нашого ректора. Не скажу, що в інституті немає проблем, але, схоже, писала його чергова ображена жертва, – прокоментувала вона написане. — Щойно почнеш трохи наводити лад і, відповідно до регламенту і повноважень, змушувати людей робити по совісті, обов’язково комусь не вгодиш. А чому ректор має комусь годити? Він лояльний, спокійний, справедливий. На мою думку, вся ця колотнеча затіяна через приміщення у центрі міста».
Ректор Степан Дровозюк розповів нам історію про те, як хтось поставив перед собою мету: неодмінно знищити цей навчальний заклад.
«Цькування почалося ще у 2004 році. Але тоді обходилося наклепами, які давали привід до численних перевірок. Далі – більше. Через 10 днів після мого призначення на посаду до кабінету вбігла дитина і передала великий конверт з написом: «Особисто в руки!» А в ньому – звинувачення у всіх смертних гріхах і погрози, що, мовляв, моєю злочинною діяльністю займеться КРУ, СБУ, УМВС, прокуратура… Через певний час – нове звинувачення у викраденні комп’ютера з мого ж кабінету.
Згодом з’явилося неймовірне припущення: Дровозюк готує замах на життя одного з високопосадовців. Правоохоронці зреагували миттєво: попросили негайно з’явитися у кримінальний відділ і вручили повістку. Складалося враження, що одна громадська організація тільки проблемами навчального закладу й переймалася… Якийсь «добродій» повідомив у центральні органи влади, що я напав на когось на вулиці Соборній. На місце прибула комісія Міністерства освіти, працювала натхненно і згодом переконалася, що всі звинувачення не мають під собою реального підгрунтя і є вигадкою.
Я не звертав на це уваги, вважав, що будь-яка моя реакція на такі провокації – це нижче моєї гідності».
На кожен закид у Степана Дровозюка є відповідь, підкріплена документами. Коли його призначили на посаду ректора, інститут післядипломної освіти мав чималі нарахування за результатами перевірок, більшу частину їх вдалося скасувати в судах.
«У листі зачепили й гуртожиток, – продовжує він. — Мовляв, поселяю, кого хочу, а «неугодних» виселяю. Так, я запровадив жорсткий контроль за розрахунками за проживання. Якось треба було позбуватися боргів, яких назбиралося близько 30 тисяч гривень. Але нікого даху над головою не позбавляв, просто привчав до того, що за гуртожиток треба платити. До слова, інститут використовує лише дві третини місць, а решта ще у 1986 році були виділені іншим організаціям.
Що стосується науково-методичної роботи, то ми вибороли грант обласної ради та обласної адміністрації, започаткували «Освітянський вісник», відзначені за участь у Всеукраїнській виставці».
Та це, так би мовити, приказка. Тоді ж розпочалася боротьба з орендарями, які окупували частину приміщення у дворі інституту площею 60,9 кв. м, так звану фільмотеку. Коли Степан Дровозюк приступив до виконання обов’язків ректора, не було ні акту на землю, ні акту на власність. За рік все зробили. Тепер списи ламаються довкола частини одноповерхової будівлі у дворі.
У цьому приміщенні певний час перебував магазин одного з вінницьких видавництв, потім – комп’ютерний клуб. Рік тому приміщення віддали в оренду підприємцю Андрію М. (у зв’язку з тим, що справа заслуховується у суді, прізвище не вказуємо). Він, не розпочавши діяльності, вирішив звернутися до обласної ради з проханням приватизувати орендоване.
«Але ж це суперечить закону про освіту, де чорним по білому вказано, що майно державних навчальних закладів не підлягає приватизації! – обурюється Степан Дровозюк. – Нам, навпаки, розширювати приміщення треба, бо доводиться іноді проводити заняття у СЗОШ №3, гімназії №17, гуртожитку, зрештою. Але ж ні! Тепер мені доводиться судитись з підприємцем з приводу боргів та повернення приміщення».
Підприємець мав нібито займатися торгівлею. Втім, протягом року, поки приміщення було у нього в оренді, жодна діяльність не здійснювалася. Більше того, Андрій М. не платив за оренду, і взагалі тепер ректор сумнівається, чи є у цієї людини хоч якісь дозволи на підприємницьку діяльність. За телефоном, який вдалося знайти, нам повідомили, що Андрій М. вдома буває рідко, можливо, десь після 22 години, що він – людина вільної професії і застати його важко. 16 січня термін договору оренди сплив, але повертати інститутське приміщення ніхто не збирається. Довелося звертатися по допомогу до прокуратури, яка взялася захищати інститут у суді.
Отже, крапку у приватизаційній боротьбі ще не поставлено. Представник інтересів інституту від прокуратури області Ярослава Сокольвяк повідомила, що чергове судове засідання перенесли на 18 березня. Чи буде воно останнім – сказати важко. Хоча б тому, що комісія з питань регулювання комунальної власності та приватизації вирішила включити злощасне приміщення до переліку об’єктів для приватизації в план на 2010 рік. Щоправда, в першу чергу, зобо-в’язала підприємця відшкодувати у повному обсязі оплату за оренду.
…Здавалося б, для чого здіймати такий галас навколо цього навчального закладу? Але, схоже, комусь дуже зацікавленому просто необхідно оббрехати, принизити ректора, облити брудом колектив, підірвати авторитет навчального закладу, зрештою, стерти його з лиця землі заради приміщення у самісінькому центрі Вінниці. У колективу є небезпідставні побоювання, що може статися так, як у казці про необачного зайця, який впустив лисицю до своєї хатини переночувати...
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ НАМАГАЮТЬСЯ ПРИВАТИЗУВАТИ? Тому й оббріхують ректора
"