– Ви як приїдете, питання одразу вирішиться, – впевнено звучить в телефонну трубку!
Їдемо. На масиві цукрозаводу у Гнівані півсотні мешканців. Тут серйозна проблема: три тижні немає водопровідної води, або подається з перебоями.
– На першому поверсі ледь-ледь інколи біжить, а на другому – й не капає. А як з’являється, то червона, смердить іржею, – навперебій повідомляють люди.
Проблема з постачанням питної водопровідної води на масиві розпочалася відтоді, як завод порізали. Це вже років з десять тому. З тих пір мешканці на обслуговуванні міського комунгоспу. Сюди люди телефонують щодень.
– Я телефонував особисто в комунгосп, говорив з головним інженером і чув у відповідь, що поставили новий насос і вода набирається у систему, - каже Микола Качковський. - Ну, набирається добу, другу, третю. І вже тиждень за тижнем іде, а води у крані так і нема. Тоді я дзвоню до Івана Івановича (міський голова. – Авт.). А він каже: «Ну що я можу зробити?»
Виявляється, на сахмасиві свердловин багато, але вони непрацюючі, бо рівень підземних вод за останні півроку різко знизився.
– Я пережила 37-й, 47-й роки, війну, окупацію. Але вода і тоді була, і при Сталіні, – додає Тетяна Чумак.
– Це через кар’єр, який щодень глибшає, бо вибирають граніт, й через це вода збігає туди, а в криницях падає, – припускають мешканці. – А наші діти навіть на Новий рік у міського голови просять: «Дайте нам води помитися».
Усі три тижні, відколи немає води у водопроводі, мешканців виручає сніг та весняна вода зі стріх. Снігом змивають туалети, воду з калюжок черпають на прання. А пити? Бутильованої не докупишся, то люди з Червоноармійської попід сараї за 500 метрів ходять до будинку залізничників.
– І то треба йти о 3-ій чи 4-ій ночі, щоб витягнути і принести чистої води, бо тоді воду вибирають і залишається одне болото, – кажуть люди.
У той же час за воду з водопроводу у Гнівані треба сплачувати щомісяця вдвічі дорожче, аніж у Вінниці. І на місяць набігає 60-100 грн. А куди ж ідуть гроші, якщо води немає?
Окрім житлового масиву, по вул. Червоноармійській розташовані міська лікарня на 89 ліжкомісць і дитсадок «Пролісок».
– У харчоблок носять воду теж з криниці, а хворі ходять з пластиковими пляшками по вулиці і запитують, де можна набрати води для гігієнічних потреб, - кажуть гніванчани.
Головний лікар Леонід Томчук запевнив, що вода у лікарні є. Надходить з двох точок: лікарняної криниці і з водопроводу. А коли почались перебої, то вони завозять бочкову криничну воду.
Гірша справа у дитсадку. Тут води у кранах немає.
– Нам треба щодня принести 120 відер води, щоб приготувати їжу, змити туалети, – ділиться наболілим завідуюча Наталя Татарчук. – А як з’явилася в кранах, то з таким напором, що разом з водою летів мазут…
– Чи приходив міський голова на вул. Червоноармійську? – запитую.
– А навіщо? – кажуть люди. – Жаль, Верховна Рада вибори на місцях відмінила. Ми б Шевчука вигнали, ми за нього вже не голосуватимемо. На попередній термін він нас просив за нього голосувати. Він, головне, облаштував парк і мільйон туди всунув, а у нас з настанням тепла епідемія може розгорітися...
Учора вранці Гніванський міський голова Іван Іванович Шевчук запевнив:
– Водопровідна вода в оселях людей на масиві сахзаводу з’явиться у середу (сьогодні – авт.). Ми прийняли в комунальну власність пункт водопостачання від Жмеринського відділку Укрзалізниці. Сюди входить водозабірна артезіанська свердловина, підстанція, автоматика. Вартість – 270 тисяч грн. Учора вранці спеціалісти налагоджували роботу нового пункту водопостачання.
А щодо ціни за кубометр води, то у Вінниці беруть її з Бугу, а ми – з артезіанської свердловини глибиною 100 метрів. Кар’єр не є причиною зникнення води. Він у Гнівані 117 років, – переконує Іван Іванович, – але вода в криницях була завжди. Причина - у посушливій осені торік...
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
МЕШКАНЦІ ГНІВАНІ ТРИ ТИЖНІ БЕЗ ВОДИ. На туалет - вода зі стріхи, на чай - з криниці за 500 метрів
"