«Люба «Молодіжко»! У неділю мене реально нудило від французьких поцілунків до гланд на кожному кроці, демонстративного вручення букетів та м’яких іграшок і награних реплік, типу «мусі-пусі, моя зайка, як же тебе кохаю!» Мабуть, усі зрозуміли, що я не фанатка Дня Валентина, чого не скажеш про більшість сучасної молоді.
Я б і не писала про подібне негативне ставлення до цього популярного свята (хоча таким його не вважаю!), бо розумію, що моє публічне «фе» матиме негативні відгуки, але втриматись не можу. Надто вже обурила поведінка сусіда.
Давно товаришую з його дружиною. Вони у шлюбі 5 років. Кризовий період не оминув і цих двох голубків (але у далекому минулому). Це лише на весільному фото вони щасливі і «в обнімку». Вже і не пам’ятаю, коли востаннє бачила, щоб йшли, взявшись за руки. Хіба що, як Світлана, підсковзнувшись, гепнулась, то благовірний відірвався на хвилинку від мобільника і допоміг встати. А через мить – знову розмова по стільниковому. «Кудись зникла уся романтика», — не раз скаржилась мені за чашкою кави подруга.
В суботу ввечері, після чергової сварки, вона знову прибігла вся у сльозах. Слідом і Дмитро напідпитку. Зматюкав її, на чому світ стоїть (ще й мені порція нецензурної лайки дісталась, бо взялась захищати бідолашну). Не поділили телевізор – футбол і серіал співпали. П’яного дебошира ми насилу випхали з квартири, а ночувати Світлана залишилась у мене.
Зранку приходить він з традиційними трьома гвоздиками і з порога: «Сонечко, вітаю тебе з Днем усіх закоханих!» А вона з розбігу йому на шию: «Я тебе також люблю!» Я намагалась підморгнути, щоб опанувала себе. Подруга мені і заявляє: «Ти що?! Таке свято – мушу простити. Коли ще почую від нього добре слово? Хіба що на 8 Березня, але довго чекати».
Не подумайте, що я сноб, але мене від тих цьомчиків скривило. Вважаю, що цінувати другу половинку треба щодня, а не раз у рік влаштовувати «показуху». Більшість навіть не знає, хто був той Валентин і чим заслужив шану. І чи заслужив? Як на мене, питання відкрите…
Краще б молоді люди стільки ажіотажу навколо Різдва чи Великодня робили, а то зайдеш на святки в церкву, а під стіною з паличками одні бабки хрестяться. Натомість 14 лютого, в який бар чи кафе не «плюнь» — як грибів після дощу, товчуться на купі, мало не привселюдні оргії влаштовують. Продавці лишень руки потирають – всі квіти розгрібають. А чому б не подарувати троянду просто так навіть у будні? Чи совість прокидається двічі на рік?!
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"ЦІНУВАТИ СВОЮ ДРУГУ ПОЛОВИНКУ ТРЕБА ЩОДНЯ, а не раз у рік влаштовувати "показуху"…"
"