«Знаю, що існують зібрання анонімних алкоголіків, наркоманів, фетишистів і навіть шопоголіків. А чому нема клубів від «вконтактно» залежних? Я одна з них, а нас — мільйони.
Ми «хворі» і потребуємо допомоги. Психологічної. Бо це вам не апендицит вирізати — раз і назавжди. Тут і після «зав'язки» (хтось про таке чудо взагалі чув?!) ходиш щодня, мов по лезу…
А починається усе безневинно і просто. 5-хвилинна реєстрація на сайті, який об'єднує всіх і вся, і скрізь — і ти один з тих «щасливчиків» на моніторі (фейсик, звичайно, відфотошоплений, бо ж нащо виставляти кожен прищик і шрамик перед загалом? Це в житті є зайві кілограми, обпалене фарбою волосся і проблеми з шкірою, а «В контакте» «замухришки» відсутні — тут одні «Міс світу»). Та цього мало. Треба, щоб якомога більше людей побачили «досконалість» — починається полювання на друзів. Інакше цей процес не назвеш, бо, наче в агонії, розсилаються заявки колишнім однокласникам, їхнім сусідам і навіть першим-ліпшим, чиї імена випадково потрапляють на очі. Клас! У списку три сотні! Але хто такий Коля? І що за грудаста Катя? Звідки я знаю цього дивного чувака з плюшевим ведмедиком і пляшкою горілки? А, неважливо, вони ж у мене в друзях — значить, все ок! Свої!!! Парадокс — в онлайні зараз 50 чоловік, а поговорити реально нема з ким…
Йдемо далі… Статуси! Пишуться щодня. Бувають винятки, коли штампуються щохвилини (мабуть, у їхнього автора мозолі на пальцях). Здебільшого посил адресується коханому, який не «зацінив», то хай тепер подивиться в новинах і розкається. Навіщо говорити з ним тет-а-тет і по душах? Всі мають знати, що їй зараз «хр…во» (це слово пишеться повністю і має багато синонімів з «перчиком»), що дехто — «дебіл», «чмо» і «лох»!
До речі, «гада» знають усі на ім’я і в обличчя, бо ж на сторіночці «жертви» зазначено, з ким зустрічається. Найцікавіше починається після розриву — вже через дві години вона біжить писати, що знайшла гідну заміну (підказала б, де шукати!), він — аналогічно представляє нову кралю. І коротають обоє самотні довгі вечори біля монітора…Оце, я розумію, стосунки!
Блін, чого це у Ірки більше картинок і привітань на сторінці? Я що, лузер?! Починається «шантаж»: «Якщо ти мені друг, то скинь шось прикольне!» Ну ось, четверо не витримали скигління, здались і виконали прохання — тепер вже видно «ху із ху». Бачте, як мене усі люблять і поважають? Яка ж я популярна! Кусайте лікті, заздрісники!
А яке змістовне у нас спілкування. «Привіт! — Привіт! Як справи? — Добре! А в тебе? — Теж! – От і добре!» Мало не забула, всю цю «глибину» прикрашають смайлики. Багато смайликів...
Ромка три дні не заходив «В Контакт». Може, його трамвай збив або дворові собаки на клаптики роздерли? Іншого пояснення відсутності нема. Бо із температурою під сорок, з переломом правої руки, в день народження і зранку на Різдво — він завжди був. Всі жаліють зниклого безвісти, але нікому і на думку не спаде елементарне — зателефонувати чи навідатись додому (адреса і номер в анкеті все-таки зазначені).
Дійшло до того, що колега, яка сидить поряд, пише повідомлення: «Пішли на каву». Ти їй не пояснюєш вголос, що бажано у піцерію навпроти, а «строчиш» на півсторінки відповідь. Результат — мовчки виходите, а дорогою виявляється, що «клієнт» завертає не в той бік. Поспіхом не дочитала про пункт призначення. З'ясовуємо стосунки, сперечаємось… Як дивно спілкуватись вживу!
Все! Треба ставити крапку, бо вже 20 хвилин не дивилась на свою сторінку. Вічність!!!!!
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"Я НА "ГОЛЦІ" - "В КОНТАКТЕ" І "ОДНОКЛАССНИКИ". Підсісти дуже просто, а от "зіскочити"…"
"