Про виробництво і продаж цукру на сторінках нашої газети не раз говорили представники обласної влади. Цього разу з питанням: «Чому на Вiнниччинi несподiвано стрибнули цiни на солодкий продукт?» наш кореспондент звернувся до професійного цукровара — депутата обласної ради Бориса Жмаки, генерального директора об’єднання цукрової промисловостi Вiнницької областi протягом 1981-1996 років.
- Стрибок не несподiваний, а цiлком прогнозований! Адже цієї осені в областi працювало всього 11 цукрозаводiв (по 40-50 дiб і менше замiсть 90 дiб). Чечельницький, Бершадський, Соболiвський, Чорноминський, Гонорiвський, Деребчинський, Сосновецький, Ялтушкiвський, Уладiвський, Шпиківський, Немирівський, Кам’яногірський, Бабинський, Скоморошківський…
Загалом 18 цукрозаводiв в областi знищенi, 10 - законсервованi. Подібна картина по всiй Українi. А ви дивуєтесь, чому цукор по 11 грн.? Кияни вже по 15 грн. платять, i це не межа! — переконаний Борис Омелянович. — Ось вам цифри, короткi i промовистi: 1990 рiк — Вiнниччина виробляла 806 тис. т цукру, Україна - 5,4 млн. т; 2009 рік — цукру вироблено вчетверо менше, вiдповiдно 205 тис. т i 1,2 млн. т. Щороку українцям для внутрiшнього споживання не вистачає 600 тис. т. цукру, а в свiтi на нього взагалi тотальний дефiцит.
- 3/4 цукроварень Вiнниччини не працює. На вашу думку, чи не було заплановане це заздалегiдь для отримання надприбуткiв тими заводами, що залишились?
- Нi! Ця тимчасова публiка при владi планувати не вмiє! Вони приходять, як «калiфи на час» i набивають кишенi! Катастрофа сiльського господарства України почалась ще в 90-х роках з легкої руки Президента Кучми i Прем’єр-мiнiстра Ющенка. Логiчно одне за одним зникали крупнi господарства, великотоварне виробництво, бурякове насiнництво i, врешті, самi буряки. Це яскравий приклад того, як держава сама себе пожирає!
- Для чого?
- Не секрет, що за прогнозами захiдних аналiтикiв в Українi повинно залишитись 15 млн. корiнного населення. Свiтовим країнам-лiдерам потрiбні наша територiя, надра, лiси, вода... В Українi немає покладiв нафти чи золота, але цукру завжди був надлишок, його можна було продавати, міняти... А зараз у Києвi сидять тисячi закордонних радникiв, отримують божевiльно високi зарплати i постiйно мусують думки про бажання України увiйти у СОТ, ЄС, НАТО. Якщо ми сядемо «на голку» СОТ, перейдемо на тростинну сировину — українцi залишаться без роботи, села - без розвитку, народжуванiсть впаде, смертнiсть зросте... Це знищення не тiльки стратегiчної галузi, але й країни i людей!
- Як ви думаєте, можливе все-таки зниження ціни на цукор в Українi?
- Дороги назад нема... Якщо в 2007-му роцi тонна цукру в Українi коштувала $460, а у Францiї — $1376, то хiба в 2010-му за таких природних катаклiзмів цiна може впасти? Абсурдно сподiватись на це!
- А може вiдродитись слава Вiнниччини як «цукрового Донбасу»?
- Думаю, нi! Будiвництво цукрозаводу коштує приблизно $1 млрд. Хто захоче вкладати такi грошi? Зараз торгiвля процвiтає, а не виробництво!
Довідка. За повідомленнями Мiнiстерства економiки України, зараз тривають переговори між нашими торговельно-економiчними мiсiями та урядами сусiднiх держав щодо ввезення в Україну великих партiй цукру.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"ЦУКОР ПО 11 ГРН. - НЕ МЕЖА, МОЖЕ БУТИ ЩЕ ДОРОЖЧЕ!" - вважає досвідчений цукровик
"