Сидячи, вони зуміли почати нове життя, вибороти перемогу на чемпіонаті світу з бальних танців і навіть народити маленьку Дашу. А колись все було інакше…
Іван Сівак зустрічався з дівчиною, але зрадив її. Від нього завагітніла інша… Ваня погодився виховувати дитину, проте бути хотів зі своєю зрадженою любов’ю. Дівчині стало замало уваги Івана, адже багато часу він проводив з дитиною. Вона його покинула.
У пориві відчаю Ваня хотів покінчити життя самогубством, кинувся з
6 поверху… Як виявилось, у своєму житті він ще багато недоробив. Лікарі врятували хлопця, але зробили вирок – він ніколи не зможе ходити…
Надія Вербицька жила в Донецьку. Отримала травму хребта, коли допомагала встановлювати сусідам браму. Важка металева глиба звалилася на спину дівчини. З того часу вона приречена сидіти у візку. Протягом року після травми у Надії була сильна депресія. Проте вона минула, коли Надя відкрила для себе інший світ – світ танцю…
Надія познайомилась з Іваном у таборі відпочинку в Криму, де він працював інструктором з техніки керування візком. Там дівчина вперше почала танцювати. Жартує, що спочатку полюбила Івана, а вже потім танці. А от Іван збирався вчитися танців аж у Росії. Домовлявся з російським тренером, але вона порадила хлопцеві розпочати тренування в Україні. На тренування їздив з Хмельниччини на Рівненщину.
Проте зустріч з Надією змінила все. Почуття її та бажання досягти успіху у танцях були такими сильними, що Надя долала сотні кілометрів зі сходу на захід, аби знову побачити Ваню.
Закохані займались танцями в Рівненському обласному центрі «Інваспорт». І вже через рік спільних тренувань здобули Кубок світу зі спортивних танців серед спортсменів на візках. Цей турнір проходив у нідерландському місті Боксмеєр. Серед одинадцяти країн-учасниць наша пара у «латиноамериканській програмі» виступила найкраще. А ще через рік перемогли на чемпіонаті світу в Білорусі. До Мінська з’їхалися 145 учасників з сімнадцяти країн. Самба, ча-ча-ча, румба, пасадобль та джайв… Але у виконанні латиноамериканських танців Іванові та Надії немає рівних. Із п’яти танців, за словами Наді та Вані, обом найбільше подобається «драйв». Він динамічний і водночас екстремальний. Під час виконання можна навіть випасти з візка, – розповідають танцюристи.
Українська пара одружилася і живе у містечку Нетішин Хмельницької області разом із батьками Івана. На тренування до Рівного їздять тричі на тиждень. І хоча нещасні випадки всадили Івана та Надію в інвалідні візки, та лише сильним духом людям згодом вдається хоча й не в буквальному значенні, та все ж «стати на ноги».
Нещодавно закохані отримали заслужену премію «Гордість країни». Але тільки одна Наталя Могилевська знала, що на момент вручення нагороди пара була в очікуванні чуда. Влітку минулого року в них народилася дочка. Вона з’явилася на світ завдяки ще одному герою «Гордості країни» – «Лікареві року» Михайлу Макаренку. Адже знайомі Надіїні медики застерігали жінку, що народжувати для неї – небезпечно. Проте Сіваки вірили в чудо, яке й сталося.
– Я просила у Бога собі подарунок так, як будь-яка жінка просить: Господи, дай мені дар такий... Тому й вирішили, коли народилась дівчинка, дати їй ім’я Дар’я. І чоловік зі мною погодився, – розповідає Надія.
Разом з вихованням Даші батьки не забувають і про першу дитину Івана. Підтримують зв’язок. Читачам нашої газети на Вінниччині Сіваки побажали такого ж кохання, як у них. Цих людей поєднав танець. Їх поєднала доля. Їх поєднали почуття. Ніхто не знає, які випробування чекають на людину завтра. Але своєю волею Іван та Надія показують усім, що будь-яку біду можна здолати. Варто лише поставити собі мету.
Через кілька років вони знову танцюватимуть, але тепер уже втрьох.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЗАКОХАНІ ТАНЦІВНИКИ НА ВІЗКАХ З ХМЕЛЬНИЧЧИНИ ШОКУВАЛИ СВІТ
"