Левчуки вважають своїх шиншил найпопулярнішими домашніми тваринами.
Молодшим Левчукам – Олександру і Людмилі — шиншили перейшли, можна сказати, у спадок. У 2003 році батько Петро Анатолійович з мамою Лідією Миколаївною поїхали у Львів і привезли звідти сім’ю: 4 самки і самця.
- Звірів ми любили завжди. Батько мій працював на звірофермі у Сосонці, то я з дитинства виводилася там, — розповідає пані Людмила. — Захоплювалася норками, лисицями, песцями. Бачила їхніх діток, і хотілося, щоб такі були у нашому господарстві, а не тільки свині, кури, кролі. Й коли з’явилися шиншили, то вони стали найпопулярнішими вдома і помаленько витіснили кролів, свиней.
- Порівняно з іншими тваринами біля цих не так наробляєшся. Достатньо раз на день дати їсти, — приєднується до розмови мама Людмили Наталія Іванівна.
За 5 років Левчуки вивели 200 різнокольорових шиншил - білих, сірих, чорно-оксамитових, ебоні, бежевих, мозаїчних, фіолетових. Хутро на гризунах густе, пухнасте, тепле. Це тому, що у природі звірі мешкають на високогір’ях Південної Америки з різким перепадом температур, то саме таке хутро захищає тварин від холоду. В домашніх умовах хутро на шиншилі зберегти непросто.
- Харчування їхнє повинне бути різноплановим і калорійним, багатим на вітаміни, - розповідає пані Людмила. - Обов’язково даємо шматочки яблук, шипшину, сухофрукти — все з рук у лапки кожній. Влітку разом з дітьми заготовляємо для звірів сіно і листя хрону. У рік шиншила з’їдає до 10 кг корму. На день достатньо 2 столові ложки — й звірятко сите.
Зовні гризун схожий трошки на зайця, а трошки на білку.
Вироби з їхнього хутра добре були відомі ще на початку минулого століття. Дозволити собі таку річ могли тільки найзаможніші люди.
- Нині теж вирощують звірів на хутро, — розповідають Левчуки. - Коли ми розпочали розводити звірів, то возили на забій у Львів, а на вичинку в Польщу. Тепер всі ці послуги є в Україні. М’ясо шиншил на Заході теж споживають як дієтичне, подібне до кролячого.
Однак, щоб «шубка» на шиншилі була гарною, їх щодня купають у спеціальному піску. Але ні в якому разі не використовується річковий чи будівельний. Також необхідна свіжа фільтрована вода. Шиншили товариські, звикають до того, хто з ними найбільше проводить час.
- Ми живемо окремо від батьків, то приїжджаємо на годину-другу погодувати увечері своїх улюбленців, прибрати, — ділиться з нами п. Людмила. - Зате мама з ними щодня. І тільки заходить у кімнату - каже: «Ідіть до мене, мої дорогенькі». Вони всі стають на задні лапки і чекають гостинця, який неодмінно отримують.
Левчуки наголошують: від неправильного харчування шиншили хворіють шлунками. З зернових можна чищене насіння соняшника і гарбуза. Ні в якому разі не давати кукурудзу і пшеницю. Всі нюанси шиншилового бізнесу повідомляють тим, хто хоче придбати для себе таке звірятко.
Шиншили з кожним роком стають все поширенішими у Вінниці та області. Їх утримують навіть в 1-кімнатних квартирах. Вони не мають запаху і невибагливі у догляді.
Левчуки є членами Всеукраїнської асоціації шиншиловодів. Товаришують з усіма, у кого придбали звірів, обмінялися самцями і кому продали гризунів. Географія: від Львова до Керчі…
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ШИНШИЛИ ПОСЕЛИЛИСЬ У ПОДРУЖЖЯ ЛЕВЧУКІВ. Хутро звірів найдорожче у світі
"