Сам покійник у сні пояснив одногрупнику: «По-дурному вийшло, я не хотів!»
У групі, в якій донедавна навчався Сергій, одні хлопці. Як мужньо не намагаються триматись, а все одно, коли називаєш його ім’я, сльози з’являються у них в очах. Вони досі не можуть повірити, що цього енергійного весельчака і душі компанії нема серед живих.
Багато хто так і не зміг стерти в мобільному номер покійного товариша… Розгублені, налякані… А ще всім не дає спокою одне питання: чому тієї злополучної ночі він опинився на колії під поїздом?
- 18 січня о першій годині 43 хвилини ночі надійшло повідомлення від чергової по станції про те, що в її межах, на 1708 кілометрі пікету 1, пасажирським поїздом №20 сполученням «Одеса - Санкт-Петербург» смертельно травмовано людину, - каже Наталія Мороз, старший слідчий лінійного відділення на станції Вінниця управління МВС України на Південно-Західній залізниці.
- На місце «НП» одразу виїхала слідчо-оперативна група, яка встановила, що ним виявився місцевий житель, 1993 року народження. Єдиними свідками трагедії були машиніст локомотива і його помічник. Вони розповіли, що при в’їзді у Вінницю з-за стовпа раптом вийшов хлопець і став на колії. На голосні сигнали не зреагував. Вони застосували екстрене гальмування, але швидкість на цій ділянці була 70 км/год. Постраждалий помер вмить – черепно-мозкова травма, переломи кінцівок. Помічник сам дістав тіло з-під поїзда. За студентським квитком дізнались адресу загиблого, повідомили страшну звістку батькам. Зі слів тата, ніяких конфліктів і проблем у сім’ї не було, родина ця благополучна, ще виховують молодшу доньку. Хлопець був психічно здоровий, на обліках ніде не перебував, займався спортом, наявності алкоголю чи спиртного у крові не виявлено. Того вечора всі близько одинадцятої лягли спати, а він ще сидів за комп’ютером. Як згодом опинився на колії – ніхто не може пояснити. Десять днів проводилась перевірка. Винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи - смерть через власну необережність.
Спілкуватись з журналістами батьки покійного Сергія відмовились. Їх можна зрозуміти – поховати дитину в розквіті сил – невимовне горе, надто кровоточать ще душевні рани. А от у Вінницькому міжрегіональному вищому професійному училищі, де хлопець здобував професію електромонтера, порадили звернутись до його майстра.
- Це мій улюблений учень, Царство йому небесне, - каже Євген Поліхун, який викладав виробниче навчання. – Такий здібний і старанний хлопець був, тішив своїми успіхами. Слова вам поганого про цю золоту дитину сказати не можу. Завжди усміхнений, з усіма вітався. Вчився добре, «хорошист». Нізащо не повірю, що то було самогубство. Востаннє я його бачив напередодні, у п’ятницю - зайшов у кабінет попередити, щоб готувались до екзамену, і нагадати про дипломну роботу. Сергійко ще похвалився, що першим у групі її написав. Не вистачає мені його…
Відмовляються вірити у те, що Сергій навмисне кинувся під поїзд, і його одногрупники.
- Це нісенітниця. Якби ви хоч на п’ять хвилин побачили його живим, то одразу б зрозуміли, що Сергійко на таке не здатний, - впевнені вони. – У нього ворогів не було – зі всіма товаришував. Лідером був, ми прислухались до його думки, поважали. Ніколи не бачили пляшки пива у руках – не пив, не курив, займався дзюдо з дитинства. Вмів підтримати у важку хвилину. Депресії останнім часом не помічали, бадьорий, як завжди, був. Нам як у понеділок сказали, що Сергій помер, та ще й під поїздом, то зразу ніхто не повірив, думали, що чийсь злий жарт. Не самогубство це! Він життя любив, розумієте?!
Найбільш шоковані два одногрупники покійного – Максим Березнюк і Богдан Козак, адже з ними хлопець листувався «В Контактах» буквально за годину до своєї страшної смерті.
- Звичайне листування було, нічого особливого чи підозрілого у повідомленнях, - сумно пригадує Максим. – Так шкодую, що за звичкою одразу все видаляю, але суть пам’ятаю добре. За двадцять хвилин першої ночі ми почали спілкуватись в онлайні. Він перший написав - поцікавився, чи зробив я вже “дипломку”. Я відповів, що ще в процесі, й запитав, як справи, а він - мовляв, все добре. Потім я відволікся, тому, коли Сергій вийшов з сайту, не знаю.
- Про ту саму дипломну листувався і зі мною, - долучається Богдан. – Про те, що збирається на вулицю, Серьожа не казав. Ні на що не скаржився. Ніколи не чув про його невзаємне кохання, здається, він і дівчини не мав – усе вчився і спортом займався. Настрій того вечора у нього нормальний був.
Чому ж підліток так раптово одягнувся і пішов вночі на колію, яка знаходиться недалеко від його будинку? У друзів багато версій існує, але умисне самогубство відкидають одразу. Гадають, що, можливо, щось його знервувало - вийшов на безлюдну колію прогулятись, щоб зібратись з думками, заспокоїтись, не очікуючи, що саме в цей момент їхатиме поїзд. А коли локомотив раптово з’явився і голосно засигналив – Сергія просто паралізувало від страху, що й рушити з місця не міг… Так буває, що мозок кричить - біжи, рятуйся, а тіло, наче ватне, не слухається. Як би там не було, а істинної правди уже ніхто ніколи не дізнається, бо цю таємницю 16-річний хлопець забрав з собою в інший світ.
…Через тиждень після смерті Сергій наснився своєму одногрупнику і товаришу Максиму Марчуку. Про той дивний сон хлопець ніяк не може забути.
- Я зазвичай пізно лягаю спати, - починає розповідь Максим. – А після похорону взагалі кілька ночей підряд безсоння мучило, очей не міг зімкнути. У неділю в обід ліг відпочити – одразу заснув. Бачу, ніби гуляємо з ним вулицею, Серьожка у своїй байці і джинсах.. Кажу: «Ти ж помер». А він сумно так: «Я не хотів цього. До останнього не вірив, що так станеться… Як по-дурному все вийшло...»
Р.S. Редакція висловлює співчуття родині Сергія Деркача. Хай Господь укріпить ваші сили у цей нелегкий час…
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЧОМУ 16-РІЧНИЙ СЕРГІЙ СЕРЕД НОЧІ ПОТРАПИВ ПІД ПОЇЗД? У самогубство цього веселого і енергійного хлопця ніхто з його друзів не вірить.
"