Добрий день, дорога редакціє газети «33-й канал»! Багато людей до вас звертається про допомогу, і мене біда, горе і біль теж змусили звернутись до вас.
Я мати засудженого, який відбуває покарання в одній з виправних установ. Пишу про свій страшний біль, я як мама можу це для себе назвати смертельним болем. Мого синка ця колонія зробила інвалідом другої групи. Дорогі мої, описати не в силах цей страх і жах, який стався з моїм сином. Він був здоровим, міцним, працював у колонії, а що з ним зробили байдужі керівники цієї установи? Від сина дуже довго не було листів, а потім отримала... Писала зовсім інша людина, яка з ним знаходилась в лікарні, котра знаходиться у цій же установі. Син передав такі слова: «Мамо, я без правої ноги і права рука неробоча, вся покалічена». Можете уявити, що зі мною було, тим більш, що я сердечниця! Трохи прийшовши до тями, почала з допомогою чоловіка готуватись до поїздки і раненько, першим рейсом автобуса, поїхала до сина. Щоправда, з керівником установи мені не вдалось зустрітися, всі ховаються, ті зайняті, ті у відпустці. Все-таки побачення мені з сином надали, але привезли його на каталці. Це, мої дорогі люди, щось було страшне, думала, що моє серце не витримає всього побаченого.
Після виписки з лікарні підійшла пільга на УДО/умовно-дострокове звільнення, але майстер з виробництва, через якого сталась ця травма, написав на нього рапорт, в якому вказав, що ця трагедія сталась з вини сина, і сину було відмовлено УДО. Я розумію, що хтось за це повинен відповідати, але керівництво з себе вину скидає, щоб не відповідати за те, що із здорової, міцної людини зробили інваліда другої групи, каліку на все життя, а в нього маленькі діти. Хто за це буде відповідати? Синові повинні поставити протез, платити пенсію по інвалідності, але керівництво від запитань тікає. Це на все життя мені дитину зробити інвалідом - і ніхто не хоче за це відповідати!! Синок писав у Київ багато листів, скарг, але ніхто не відправляв з установи, хто хоче неприємностей? Це ж «чепе» велике у зоні. Також син писав заяви, щоб зустрітись з колишнім керівником зони (це «чепе» трапилось при ньому, тепер він пішов на підвищення, начальником в якусь іншу область) і теперішнім, але зустрітись з ними не може. Тут дві причини: або начальник відділення не підписує заяву і не подає начальнику, або начальник не хоче з сином спілкуватись.
Там свої порядки, що хочуть, те роблять, вони самі закон, нікого і нічого не бояться. Я не перестану писати скрізь та їздити, мафія в погонах повинна бути покарана, а синок випущений з протезом, пенсією. Він пішов здоровим, і «чепе» трапилось не з його вини. Він у мене така сама дитина, як і для всіх батьків їхні діти.
Прошу допомоги громадських організацій і справедливих держслужбовців. Сподіваюсь мені допоможуть донести моє горе до Генеральної прокуратури України та Держдепартаменту України.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
СИНА ЗРОБИЛИ ІНВАЛІДОМ У ВИПРАВНІЙ УСТАНОВІ
"