ДВІ ДОБИ І МАЙЖЕ 200 КІЛОМЕТРІВ. Андрій пішки йшов у притулок з табору відпочинку, бо йому там не сподобалось

До дитячого притулку «Добро», який працює у Вінниці вже понад 10 років, потрапляють діти, залишені батьками через різні життєві обставини.

Перебувають вони тут 90 днів, подальшу їхню долю вирішує держава. Але потрапляють діти до закладу через різні причини. Інколи вони вражають своєю жорстокістю та відсутністю моралі. Про особливі долі залишених на вулиці дітей розповіла нам директор закладу Ніна Лашина.

Два тижні тому до притулку «Добро» потрапили дві сестрички Аня та Наталка (з етичних міркувань імена змінені). Одній чотири, а другій п'ять років. Незважаючи на лютий мороз, вони були одягнені у легенькі куртки. До притулку сестер привезли люди, які живуть поряд з лісом в одному із районних центрів області. Люди знайшли дівчаток на узліссі. Вони блукали і кликали маму. Як виявилось, матір у них небайдужа до горілки, її співмешканець теж. За п'ять років свого життя сестрички навіть не знали, що таке суп. Коли їх вперше нагодували у притулку, від двох столових ложок гарячого дівчатка вже були ситі. Їх організм звик не їсти. Єдине, чим годувала їх бабуся, був хліб. А жили сестри у напівзруйнованому будинку, де будь-якої миті на їхнє ліжко могла впасти стеля. Прізвища свого Аня та Наталка також не знають.

– Лікарі зробили обстеження дівчаток, ніяких серйозних захворювань у них не було. Через сильний мороз вони застудились. Аня та Наталка — дуже веселі, у них гарне чорне волосся. Наразі ми розпочали справу позбавлення матері батьківських прав. Не хочеться, щоб діти повертались в умови, непридатні для життя, — розповіла директор притулку «Добро» Ніна Лашина.

Андрію — 16 років. Він сирота, певний час проживав з опікунами. Але вони, за словами хлопця, часто його ображали, хотіли продати будинок його батьків. Андрій втік з дому опікунів і жив на вулиці. У притулок його привезли влітку, а через тиждень усіх дітей адміністрація завезла в табір відпочинку у віддалений район області. Хлопець прожив у таборі два дні і зрозумів, що йому там не подобається — ні їжа, ні умови проживання. Не взявши з собою нічого, хлопець вийшов з табору і пішов у бік Вінниці. Зовсім незнайомою дорогою Андрій йшов два дні. Спав на лавках автобусних зупинок, нічого не їв і не пив. Але дорогу до притулку все ж знайшов. Коли дістався до закладу, адміністрація була шокована — хлопець пішки подолав майже 200 кілометрів.

Два місяці тому до притулку потрапили три сестрички. Їхня матір, зріла жінка, поїхала на заробітки у Росію, а дівчаток залишила на вітчима, який неофіційно проживав у будинку заробітчанки. Коли почалися люті морози, вітчим вечорами розпалював грубку. Одного такого вечора вогонь з печі пішов у будинок. Побачивши вогонь, дівчатка вибігли на вулицю. А от сп'янілий вітчим міцно спав, розбудити його дочки не змогли. Тієї ночі у вогні він помер. А чотирирічна Ганнуся, шестирічна Тетянка і восьмирічна Світланка залишились без даху над головою. Адже рідних у них, крім матері, немає. Матір же не збирається про них турбуватися.

Тарас намагався привселюдно вчинити самогубство, аби тільки його не віддали батькам. Директор притулку «Добро» Ніна Лашина розповіла нам історію, яка сталася у закладі влітку. Чотирнадцятирічний мешканець одного із районів Вінницької області Тарас вшосте втік з дому і прийшов у притулок. Хлопець жив у повній благополучній сім'ї, де батько з матір'ю вимагали від сина дисциплінованої поведінки. Коли влітку хлопець вшосте втік з дому, батько привселюдно сказав: «Я за це тобі вдома ноги переламаю…» Наляканий Тарас раптом побіг з території закладу і стрибнув через паркан. Тільки він і не підозрював, що там прірва. На щастя, хлопець зачепився руками за дерево. Адміністрація одразу викликала психолога та рятувальників. Протягом двох годин усі вмовляли Тараса повернутися «наверх», але він уперто відмовлявся. Казав, що повернеться тільки в тому разі, якщо батьки поїдуть додому. А один із рятувальників пообіцяв юнаку подарувати свій шолом і повезти його на каток. Після того, як батьки поїхали додому, Тарас повернувся. Наступного дня він з рятувальником ходив кататись на ковзанах, а через тиждень все ж погодився поїхати додому.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике