…Ліжка матері і доньки стоять поряд в одній палаті Козятинської ЦРЛ. Чоловіка і його товариша уже виписали.
Ось уже більше місяця 38-річна Наталя і 21-річна Сніжана Жмуцькі, майже не рухаючись, лежать на ліжку, дивлячись у стелю. За цей час вони тисячі разів прокручують у голові жахливу аварію, в яку потрапили, і досі ніяк не можуть повірити, що вибрались з місива живими.
Того вечора подружжя з старшою донькою поїхало до Козятина. У селі Куманівка, де проживають, залишилось ще четверо синів. Нічого лихого день не віщував. Спізнившись на останній автобус (тоді він ще ходив, бо зараз перевізник взагалі відмінив рейс як неприбутковий — авт.), Віктор Жмуцький зателефонував товаришу, у якого був автомобіль, і попросив, аби той завіз — все-таки дорога неблизька, ще й сніг та мороз.
– Від'їхали ми трохи, а потім мені здалось, що машину крутить, — пригадує Наталя Вікторівна. — Доля секунди — удар, темнота. Я тільки встигла подумати: «Господи, якщо помру, то хто ж дітей на ноги поставить?!» Потім пам'ятаю уривками — «швидка», люди метушаться, дві металеві «гармошки», труп молодого хлопця.
Її донька Сніжана взагалі момент аварії не може згадати. Вона опритомніла лише в реанімації. Лікарів викликали очевидці. Всіх чотирьох пасажирів червоної «Лади» екстрено госпіталізували. 23-річний Ігор Кобильник з села Андрушки Попільнянського району Житомирської області, з яким зіткнулись, загинув на місці (через перелом шийного хребця. За одними даними, він через ожеледь не справився з керуванням. Проте існує інша версія — ніби винен не Ігор, адже травми отримав ззаду. Крапки над «і» розставить слідство, яке ще триває). У листопаді хлопець одружився… Саме влаштувався на роботу. В рідному селі усі його поважали – і старі, і малі, бо добру душу мав. У родині ще є молодша сестричка...
– Коли постраждалих одночасно привезли, то ми не знали, з кого починати, — зізнається Микола Шевчук, районний травматолог, він тоді саме чергував. — Надавати медичну допомогу кинулись всі — і хірург, і невропатолог, і завідувач реанімаційним відділенням. Дівчинку одразу направили у реанімацію. У неї, окрім перелому верхньої і нижньої щелеп та стегна, були підозри і на крововилив у спинний мозок. Її мама також знаходилась у критичному стані, ще й мала відкритий перелом передпліччя. У батька — струс мозку, переломи ребра, обширні рани обличчя, у водія — забій грудної клітки, багаточисленні рани голови. Ми робили все, що у наших силах, але і без Божої допомоги тут не обійшлось — те, що всі вони залишились живими — диво. Я 25 років у медицині, мало не щодня доводиться стикатись з аналогічною бідою. Але звикнути до такого неможливо…
Новина про жахливу аварію швидко поширилась. Щоправда, у рідну Куманівку вона дійшла дещо перекрученою: одні казали, що Жмуцькі загинули, інші приписували, що Наталі руки повідривало. Можна тільки уявити, що пережили їхні залишені діти і родичі у ті хвилини.
– Моя сестра прилетіла зі сльозами на очах і почала просити… вибачення, — продовжує Наталя Жмуцька. — Вона розповіла, що за кілька днів до трагедії їй наснилась покійна мама і попередила: «Остерігайтесь червоної машини!» Зранку нічне видіння забулось. Містика, але саме такого кольору і була «Лада», в якій ми того злополучного дня їхали…
Сільський голова Куманівки Віктор Гижа одразу організував збір коштів на лікування односельчан.
– Ніхто у селі не залишився байдужим до людського горя, незважаючи на те, що родина ця не зовсім благополучна. Ходили з хати в хату, — переповідає Віктор Борисович. — Дітей, з яких найменшому лише 4 роки, взяла на опіку їхня тітка-інвалід. Племінник взяв одного собі. Червоний Хрест подарував їм теплий зимовий одяг, дехто їжу приносить. З легкої руки Олени Іванчук, начальника відділу охорони здоров'я, ми взагалі пропонували хлопчикам шкільного віку пожити трохи у пансіонаті, але вони відмовились — домашні, і бояться відлучатись, все чекають на повернення батьків.
Жоден з двох автомобілів ремонту не підлягає.
– Слава Богу, ми вижили, — розмірковує пані Наталя. — Після того, як подивилась в очі смерті, зробила капітальну переоцінку всього. Дуже шкода того молодого хлопчину, який загинув. Царство йому небесне. Тепер щодня молюсь, раніше — зрідка. А ще покійній мамі дякую. Свій другий шанс не проґавлю. Старатимусь жити інакше, правильніше. Аби тільки жити…
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"ОСТЕРІГАЙТЕСЬ ЧЕРВОНОЇ МАШИНИ, БО ВОНА ПРИНЕСЕ БАГАТО ЛИХА!" - попередила у сні напередодні аварії покійна мама. Біди оминути не вдалось…
"