«Змусила нас звернутися до газети «33-й канал» ось така обставина: наше підприємство «Вінницький райсількомунгосп» перебрав в одноосібне володіння директор і тепер розпродує все майно.
Ми – директори сільськогосподарських підприємств, люди, які не перший рік працюють на керівних посадах і побачили багато чого в житті. 25 років тому ми об’єдналися у міжгосподарський комбінат по обслуговуванню сільського населення «Райсількомунгосп» у Вінницькому районі, яке згодом трансформувалося у товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький райсількомунгосп». Розпочинали свою роботу з нуля, брали кредити, потроху почали заробляти, будували виробничу базу, купували обладнання, техніку. Працювали часто зовсім без оплати, після роботи, у вихідні, складали цеглину до цеглини, зводячи це підприємство.
В’ячеслав Гаврилюк прийшов до нас на роботу у 1998 році, і вже через рік, зваживши на його активність та ініціативність, ми обрали його директором. З тих пір почалися наші негаразди. Для початку він запропонував нову редакцію статуту підприємства, змінивши його на свою користь, вивівши з числа засновників колишні колгоспи та їх правонаступників. Трохи згодом заволодів 15,4 відсотками статутного фонду, навіть без заяви до зборів про вступ у члени товариства. Ми бачили це все, але занадто довіряли директору, думали – минеться. Але незабаром підприємство почало занепадати, зате директор розпочав власну підприємницьку діяльність, на повну потужність використовуючи для цього основні фонди підприємства. Склалася дивна ситуація: з кишені підприємства нараховувалися зарплати, оплачувалася використана на його власні потреби електроенергія, зате до каси не потрапляло жодної копійки! Коли ж ми сказали про це директору, він негайно усіх позвільняв. Для годиться запропонував нам продати йому свої частки у статутному фонді за копійки.
Вже з 2003 року почалися борги по зарплаті і прямі збитки. Спочатку трохи більше 35 тисяч гривень, потім вже 55,4 тисячі гривень. Про збори колектив підприємства на три роки забув. Тільки з допомогою асоціації «Облсількомунсервіс» 24 квітня 2006 року вдалося змусити його скликати збори. Але директор участі в них не брав. Мабуть, тому, щоб не звітувати про свою роботу. Натомість почав оскаржувати в судах чинність цих зборів.
Судова тяганина триває досі. Суди винесли рішення про те, щоб відсторонити його від займаної посади, однак В’ячеслав Гаврилюк не віддає печатку, штамп, документи новообраному директору. Зверталися ми до прокуратури, але кажуть, що він не винен. Не винен навіть у розкраданнях майна, які задокументовані Вінницьким райвідділом міліції. Тим часом пан Гаврилюк розпродує майно підприємства без нашої згоди. Розпродує за копійки, без експертної оцінки. Виручка – до його кишені, хоча, згідно із статутом і законами, кожна копійка повинна витрачатися лише з погодження учасників товариства. А нещодавно виявили, що він влаштував стоянку для автомобілів, які приїжджають на авторинок. З кожного авто – 5 гривень. Це означає, що щомісяця його кишеня поповнюється ще на 7-8 тисяч гривень. Непогано, правда?
Ми неодноразово розповідали про це та про інші факти свавілля директора у райдержадміністрації та районній раді. Між тим – реакції жодної! Були й на прийомі в керівників області. Нас вислухали, дали доручення високим посадовцям розібратися, але відгукнулися тільки УМВС та асоціація «Облсількомунсервіс».
Просимо вас опублікувати в газеті нашого листа. Нехай вся область дізнається, що коїться у Вінницькому районі в такому необхідному для всіх селян підприємстві. Ми говоримо про рейдерів з інших областей, але в нашій області вистачає доморощених спритників.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРИВЛАСНИВ ДИРЕКТОР. Чому контролюючі органи потурають рейдерству?
"