"НА СВЯТВЕЧІР ПОХОВАЛА НОВОНАРОДЖЕНОГО ОНУКА, а на Богоявлення - доньку"

Від вірусно-бактеріальної пневмонії померла породілля. Мертвою народилася дитина. Страшна хвороба чи недбальство лікарів забрало життя двох людей?..

Весь Дашів (Іллінецький район) «гуде» від людського обурення. Померли їхня землячка, молода красива жінка, та її новонароджене дитя. «Ніхто не може повірити. Поїхала вагітна, а привезли в труні. На похорон уся громада гроші збирала», — каже сусідка Ольга.

Родина Панасюків у новому році сподівалася на поповнення. Старша донька Марина чекала первістка.

- Сподівалися, що буде хлопчик, — каже чоловік Марини Олександр. — Хотіли Богданчиком назвати, бо довго у Бога дітей просили. Господь дарував нам цю радість, лікарі не вберегли...

Біда постукала у двері в останні дні минулого року — 26 грудня, у суботній вечір.

- Марина подзвонила мені на мобільний і каже, що їй стало зле, піднялася температура - 37,1 градуса. Я захвилювалася, бо у Марини вже йшов сороковий тиждень вагітності, — згадує пані Наталя, мати покійної Марини. — Розколотила їй склянку води з медом, а сама побігла до сусідки «швидку» викликати. У районній лікарні її оглянули, поміряли температуру. Поклали в інфекційне відділення, а вранці перевели в гінекологію. Призначили лікування антибіотиками. Але температура ще три дні трималася до 38 градусів.

Перед Новим роком, 31 грудня, Марина просилася додому, але мати порадила залишитися під наглядом лікарів.

- Строк вже був великий. Ось-ось потуги могли початися. І як у воду дивилася. Пам’ятаю, тоді саме на роботу збиралася. Тут дзвонить телефон і Марина схвильовано повідомляє: «Мамо, я, напевно, народжувати буду, «пробка» відійшла». Я вже не на роботу, а в лікарню біжу. Приїхала, дивлюся — якийсь переполох. Лікарі до Марини у палату бігають. Але до пологового залу доньку так і не возили.

Наступного дня, 1 січня, зробили Марині знімок, виявилася двостороння пневмонія. Забрали у реанімацію. Заввідділенням каже, що потрібно у Вінницю везти. Я благала прийняти пологи у доньки тут — у районній лікарні. Марина тоді ще хоча б трохи міцніша була, але у них своя «інструкція». Того ж дня на «швидкій» Марину доставили у Вінницьку обласну лікарню ім. Пирогова. Мати зібрала усі необхідні речі — і за донькою у Вінницю. У палату до доньки Наталю Костянтинівну не пустили. Вона більше двох тижнів у коридорі на стільчику чергувала.

- Ну, як я могла поїхати додому, коли Марина у такому важкому стані... Вона просила, щоб я була поряд, — плаче Наталя Костянтинівна.

Марина лежала у реанімаційній палаті, що на першому поверсі 17-го корпусу, то Наталя Костянтинівна тільки через вікно могла бачити свою доньку, і більшої радості для неї не було.

Три дні до Марини у палату групами лікарі ходили. Робили повторний знімок, пневмонія підтвердилася. Жінку підключили до апарату штучної вентиляції легень, призначили «Таміфлю». Про пологи мова не йшла.

- Я вже навіть просила зробити Марині кесарів розтин, щоб вона народила, але лікарі запевнили, що після кесаревого вона не виживе, — розповідає пані Наталя. — Я весь час перепитувала доньку, чи ворушиться плід. Вона запевняла, що відчуває дитину. Навіть скаржилася, що дитятко тисне у груди і їй важко дихати.

5 січня Марина з самого ранку дзвонила і плакала: «Мамо, мамочко, забери мене звідси. Вони мене тут в могилу зведуть. Не купуй їм нічого, вони мені медикаментів не передають...» Кожен день Наталі Костянтинівні медики давали список необхідних ліків і вона їх купувала, бо вірила, що її донечку вилікують.

- З першого по шістнадцяте січня ми витратили 6400 гривень. Навіть коли вона вже помирала, я ще на 200 гривень закупила якихось ліків, хоча лікарі запевняли, що все безкоштовно.

Протягом дня біля Марининої палати знову був переполох. І знову мати відчула неспокій на серці.

- Вийшла до мене у коридор санітарка, передала доччині сережки, обручку та телефон і сказала, що Марину готують до пологів. Я зраділа, стала молитись Богу, щоб все пройшло добре.

Близько першої години вагітну Марину забрали в операційну. Через чотири години з операційної лікарі вийшли, похиливши голови.

- Вийшов лікар і сказав, що дитинку врятувати не змогли, не відкрилися легені. Хлопчик народився мертвим.

Від шоку Наталя Костянтинівна мало що розуміла. Це тільки тепер вона замислюється, чому в доношеної дитини (41-й тиждень вагітності) були недорозвинуті легені?.. Недоношених немовлят підключають до спеціального апарата, щоб роздувалися легені. Чому ж не допомогли її онукові?..

- Нам винесли вже неживе тільце дитинки. Як побачила його, повірити не могла, що таке дитятко могло померти. Білесенький, як після купелю, гарненький хлопчик, більше схожий на тримісячну дитину, аніж на новонародженого. Тільки на головці якийсь синячок був, але нам не сказали, від чого він взявся, — пригадує пані Наталя.

- Повідомили, що малюк народився з вагою 3700 грамів та 52 см на зріст. Чи такого нам хлопчика віддали? Ми ж не перевіряли, — додає чоловік Марини Олександр, який так і не став батьком. — Тепер я замислююся, а чи свого сина я поховав?.. Патологоанатоми не робили дитині розтин. Про причину смерті ми знаємо тільки зі слів лікарів, які приймали пологи. Нам не видали жодного документа, який би засвідчував смерть дитини.

Новонародженого Богданчика, якого навіть не встигли охрестити, 6 січня ховали усім селом. Не стримували сліз навіть сильні чоловіки, бо хто ж думав, що родина привезе додому малюка у труні. Не таке придане йому готували...

Після пологів Марині стало ще гірше. Лікарі їй розповіли про смерть дитини, але вона повністю не усвідомлювала цієї втрати.

Шостого січня Наталі Костянтинівні таки вдалося зайти до доньки у палату. Коли Марина побачила маму, по щоках у неї потекли сльози. Але зустріч була недовгою. За декілька хвилин пані Наталю знову попросили за двері.

- У мене серце кров’ю обливалося, коли я її побачила. Вона лежала нерухомо під апаратом, на очах якісь примочки. На правій руці розвивався флебіт, бо вже тиждень не знімали катетор. Обличчя, живіт, руки, ноги опухли. Тіло, як сніг, рипіло.

Температура у жінки не спадала. Наталя Костянтинівна навіть оцет бігала купувати. Але 14 січня лікарі запевнили маму, що стан Марини почав покращуватися.

- Вона воду самостійно пила і соку ще попросила. Казали, що скоро в гінекологію переведуть. Я зраділа, побігла сок купувати. Але недовгою була моя радість.

Вже наступного дня Марина відмовилася від їжі. Знову лікарська делегація у Марининій палаті. Знову лікарі очі ховають від материнського погляду. О восьмій вечора вони повідомили, що не змогли врятувати ще одне життя. Марину з дозволу батюшки поховали в одній могилі з сином.

У довідці про причину смерті, яку видали рідні, вказано, що Марина Панасюк померла 16 січня 2010 року від двобічної полісегментарної вірусно-бактеріальної пневмонії. Їй був всього 31 рік... У неї тільки почало складатися сімейне життя. Вона хотіла мати велику щасливу родину, виховувати діток.

- Марина у нас не знала щастя. Вже після школи пішла працювати. Їздила у Москву на заробітки. От нещодавно повернулася, зустріла чоловіка, який дбав про неї, планували разом діток. Але... не судилося, — розповідає сестра Валентина.

У матері, сестри та чоловіка покійної Марини тепер чимало запитань до людей у білих халатах: «Чому у жінки не прийняли пологи ще у районній лікарні? Чому відтягували народження дитини, якщо бачили, в якому стані вагітна? Чому про смерть дитини рідним не надали відповідної довідки? Чи справді була така страшна хвороба, від якої померла молода жінка? Чи справді хворій надавали усю необхідну допомогу?..» Ці та інші питання рідні покійної озвучують через газету.

Давати якісь пояснення лікарі не поспішають. Головний лікар Іллінецької РТМО взагалі відмовився «звітувати» перед громадськістю про причини смерті їхньої недавньої пацієнтки. Чи зробили лікарі все, що від них вимагалося - буде з’ясовувати спеціальна комісія.

- Подібні випадки завжди пильно відслідковуються, — запевняє заступник начальника управління охорони здоров’я та курортів облдержадміністрації Ніна Довгопалюк. — На рівні управління була створена комісія по розгляду смертності, яку очолює головний гінеколог області Олександр Кулик. Аби з’ясувати причини смерті породіллі та дитини, комісія виїжджатиме до Іллінецької районної лікарні. Результати будуть відомі 8-10 лютого.

...Кажуть, що душі, які відійшли на той світ у велике церковне свято, одразу потрапляють у рай...

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике