За Конституцією, влада в Україні належить народу. Так само, як у Швейцарії, Італії, Німеччині та інших цивілізованих країнах. Але парадокс у тому, що там, використовуючи свої законні права, люди живуть заможно і щасливо, а у нас переважна більшість громадян просто виживає і все більше розчаровується у всьому.
Там стабільна, прогнозована економіка, у нас – повна вакханалія курсів валют, тіньових фінансових потоків, розкрадання бюджету і безкінечних виборів, які коштують дуже дорого, але кардинально нічого не змінюють. Власне, отими коридорами влади ходять одні й ті ж самі люди, які іноді змінюють політичне забарвлення, але беззмінно залишаються на олімпі.
І як би ми з вами не зачитували до дірок ту статтю з Конституції, де сказано, що в Україні влада належить нам з вами, комфортніше простим українцям у власній країні не стає.
І не стане, якщо кожен із нас не зрозуміє просту річ. За роки незалежності найцинічніші і найнахабніші, використовуючи природну доброту та терплячість українців, вибудували таку суспільну модель у державі, яка дозволяє невеликому клану безкарно грати з народом у наперстки. Можливо, комусь із вас вдавалося виграти у наперсточників?
Вигадуються найвишуканіші способи обдурювати нас на кожному кроці. Скажімо, та ж сама депутатська недоторканність. Чому так чіпляються за неї наші парламентарі? У нас же мирний час, всі партії офіційно зареєстровані, опозиція – в пошані. Кого ж боятися? А виявляється, що бояться за інше. За те, що не можна буде стільки красти у пенсіонерів, що не можна буде розважатися полюванням на людей, гвалтувати неповнолітніх, “нагинати” порядних чиновників та правоохоронців, «прихватизовувати» сотні гектарів найдорожчої землі з цілими резиденціями, держдачами, заповідниками… А мине зовсім небагато часу - і знову тих же осіб нам запропонують обирати до Верховної Ради. І знову, попри те, що майже всі ці люди нас з вами обманули, і не раз, ми підемо за них голосувати. Ось такий політичний лохотрон…
А нам у цій ситуації відводиться місце бидла в хліві. Виманять, куплять чи видурять голос на виборах - і назад у стійло. Якщо опустимо голови й підемо, їм тільки цього і треба. Затурканим, напівголодним та убогим народом дуже легко управляти – маніпулювати. А ще краще, якщо ми взагалі не прийдемо на вибори, тоді наш бюлетень проголосує за того, за кого їм треба…
Отже, доброго царя не буде. Якщо і виберемо гідного України Президента, без нас нічого не змінить він. Це ми уже проходили: Верховна Рада гне свою лінію, уряд свою, Секретаріат Президента в інший бік тягне, а ми повідкривали роти і чекаємо дива. Замість того, щоб вимагати порядку, прозорості, звітності та відповідальності.
Вже навіть встигли розчаруватися в Майдані. Хоча це був перший не зовсім впевнений крок до справжньої демократії і громадянського суспільства. А до нього потрібно йти кожен день. Хіба, без контролю громади за владою, вона утримається від щоденних безпрограшних спокус? Ніколи. Крали, крадуть і будуть красти.
А «бидло» буде лише облизуватись, якщо не змусить можновладців прийняти чіткі та зрозумілі правила гри. Ми обрали – ми можемо й відкликати, давайте виробимо механізм. Ніякої недоторканності. Ніяких знахабнілих каст, що торгують совістю і законом. Повна підзвітність громаді, виборність усіх і реальна можливість у будь-який момент відізвати. Щоб боялися. Бо якщо із кількома силовиками можна «домовитись», із мільйонами невдоволених уже не домовишся.
Обираючи Президента України, ми маємо обрати одне – можливість вибудувати громадянське суспільство, в якому влада обирається для обслуговування інтересів народу, в якому кожен громадянин почуває себе захищеним у будь-якій ситуації.
Де високопоставлені чиновники роблять все для того, щоб Україна не займала найнижчі місця у світі за рівнем корупції, а щоби ми гордились своєю країною.
Президент України – це ми з вами. Якщо хочемо назад, в авторитарну Азію, під кийки міліціянтів чи кулі спецназівців, будемо мати такого лідера. Якщо хочемо в демократичну, цивілізовану Європу, де забезпечена старість, реальні шанси у наших дітей та онуків – відповідно, оберемо іншого.
Те, що говорено-писано у форматі політичної реклами чи інших агітаційних балаканин, не все і не завжди правда. Обирати потрібно не лише серцем, а й розумом. Нам на президентство потрібна сучасна, рішуча, високоосвічена людина, не заплямована жодним чином хоча б краплею будь-якого аморального бруду. Людина, котра знаходитиме спільну мову з усіма опонентами і зуміє відстояти державницькі інтереси, не забуваючи про щоденні інтересики кожного простого українця.
Такі люди у списку претендентів є. Не помилімося.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
НА ПРЕЗИДЕНТСТВО ГІДНА ЛЮДИНА, не заплямована навіть одним грамом будь-якого аморального бруду
"