Перший тур – як перший поцілунок

17 січня українські виборці підуть голосувати. Оскільки це не перші вибори, ми йдемо на них із байдужістю – як на останні. І не розуміємо, що треба робити і як голосувати, аби наш голос не пропав.
Політичне протистояння останніх років в Україні не дозволяє нам об’єктивно ставитися до того, що відбудеться 17 січня. І доволі тонкий демократичний інструмент у наших руках знову стає кувалдою. Щось заважає українцям сприймати президентські вибори так, як це роблять у всьому світі. Особливо перший тур. У будь-якій європейській державі, де є багатотурове голосування, досвідчені виборці використовують вибори ще й як засіб демонстрації своїх симпатій. Тому в першому турі у більшості країн відбувається таке серйозне розпорошення голосів. Влада не може ігнорувати думку людей. Ні, вона була б рада ігнорувати. Але після першого туру відбувається другий, і виникає необхідність домовлятися. Підтримка третього, четвертого, а іноді й п’ятого кандидата у списку претендентів на президентське крісло може вирішити результат виборів у другому турі. А відтак, лідери домовлятимуться з тими, хто дихав їм у спину в першому турі. І тонкий полі­тичний механізм запущено. Що більше в кандидата, який не пройшов у другий тур, голосів, то більше шансів, що з ним вестимуть серйозні переговори про підтримку ті кандидати, які пройшли далі. А якщо так, то політик, на якого ви поставили, має всі шанси на владу. Тільки не настільки переконливі, як у разі перемоги. Тому не варто дозволяти головному виборчому міфу вплинути на ваш вибір.
Головний міф такий: якщо я проголосую за кандидата, в якого менше або зовсім немає шансів на перемогу, то мій голос пропаде. Так дійсно відбувається на виборах до Верховної Ради. Ви підтримуєте партію-аутсайдера, а вона не проходить. Ваш голос пропав. Але все навпаки під час двотурового голосування. Якщо ви віддаєте голос лідерові перегонів, то він точно пропадає. Як-от у ситуації з Віктором Януковичем. Він забезпечив собі місце у другому турі ще до початку кампанії. Ваш голос стане одним із мільйонів. А от якщо йому буде потрібна підтримка кандидатів, які не пройшли в другий тур, ось тоді ваш голос важливий. Той полі­тик, за якого ви голосували, буде змушений відстоювати свою позицію після пропозиції підтримати одного з лідерів. І ваш голос здобуде вагу. Уявіть собі кандидата в президенти, в якого за спиною хоча б три відсотки. А якщо ці три відсотки – вирішальні? А якби їх було п’ять, а багато прихильників цього кандидата віддали свої голоси іншому політикові в першому турі під впливом виборчого міфу номер один?
Зазвичай під час переговорів щодо підтримки кандидат у президенти, який пройшов у другий тур, пропонує своїм колишнім конкурентам посади в обмін на голоси їхніх прихильників. І що більше ваш кандидат набрав їх у першому турі, то вища посада, то більше в нього буде можливостей утілювати в життя свої ідеї.
Виборчий міф другий: якщо ви проти конкретного кандидата, то потрібно голосувати за його противника, інакше ваш голос знову пропаде. Ця позиція має право на життя. На жаль, вибирати менше лихо – це майже національна традиція. Але робити так варто тільки в другому турі, коли залишаться два суперники, одного з яких ви не підтримуєте. У першому турі все навпаки. Необхідно підтримати того претендента, хто може не пустити вашого “антигероя” у другий тур.
Нам не вистачає декількох поколінь людей, які виросли і прожили в країні з демократичними процедурами зміни влади, аби так тонко використовувати свої голоси на виборах. Це не наша провина і навіть не наша біда. Напевно, треба пережити не одне політичне протистояння, зробити чимало помилок, щоб колись вибори в Україні перетворилися на ефективний механізм реалізації наших прав. Наприклад, в Європі нині не просто немає такої напруженої боротьби, та й самі вибори схожі на велике соціологічне опитування, мета якого – дізнатися, хто працюватиме президентом чи прем’єром найближчим часом. Там поразку політики сприймають як тимчасову невдачу. А прихильники кандидатів, які не отримали владу, тільки міцнішають і роблять висновки на майбутнє.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике