Що Путін робитиме з Тимошенко після вечері?

Часи нині складні, багатьом політикам не вистачає слів, щоби висловити свої почуття і наміри. Точніше слова є, але промовляти їх у суспільстві не заведено. Наприклад, Арнольд Шварценеґґер, заслужений термінатор і за сумісництвом губернатор збанкрутілої Каліфорнії, змушений був зашифрувати у своєму посланні конгресові штату недвозначне повідомлення з ненормативною лексикою I F**K YOU, розташувавши потрібні літери на початку кожного рядка офіційного документа. У поезії цей прийом має назву “акровірш”. Перекладати потрібно? Ну, ви все зрозуміли...
Владімір Путін на спільній із Юлією Тимошенко прес-конференції порадив президентам України та Грузії вечеряти без краваток, оскільки М. Саакашвілі може ненавмисно з`їсти краватку В. Ющенка. А як же керувати країною без краватки? Паралельно прем`єр РФ грайливо зауважив, що українська колега теж запросила його на вечерю, де вони, найімовірніше, розмовлятимуть про Чехова, а потім... Юлія Володимирівна захихотіла у відповідь і відразу ж повідомила, що вона вже без краватки і до вечері готова. Чому саме вона так заусміхалася, можете здогадатися самі.
Метаморфоза полум`яної революціонерки, яка зовсім нещодавно погрожувала В. Путіну з Вашингтона статтею “Стримати Росію!” і скеровувала до Москви переговірників щодо газу, зовсім не є дивною. Про­-с­то американський хазяїн від України відвернувся. Та й узагалі ослаб. У світовому масштабі. Тому страх перед справою Павла Лазаренка, за якою Юлія Тимошенко у США проходить як особа, що вчинила злочин, але не покарана (таке у США можливе стосовно інозем­ців), – дещо вщух. А ось ро­сійська кримінальна відповідальність для Юлії Володимирівни, як і раніше, актуальна. Адже Генпрокуратура РФ наразі закрила її кримінальну справу (в цей момент вона також була прем`єром), але завжди може відкрити її знову. Суду ж не було. А обійти термін давності для російського правосуддя – справа техніки. Отже, “Леді Ю” завжди “в ліжку” з тим, хто сильніший. А Владіміру Владіміровичу зараз рівних немає. Особливо в питаннях газу й енергетики. І Юлія Володимирівна вже все, що потрібно, підписала.
Україна може не хвилюватися про свою газотранспортну систему. Після запуску обхідних “Північного” та “Пів­денного” потоків вона взагалі нічого не коштуватиме. І не тільки тому, що застаріла, а тому, що стане непотрібною. Хіба не було відомо, що росіяни це зроблять? Відомо. І ось чому. Про це могли не здогадуватися українські фермери Західної України чи робітники “Криворіжсталі”. Чи донецькі шахтарі. Всі вони щодня в поті чола працюють, щоби прогодувати свої родини. Ось державні діячі це знали точно. Адже все це вже зробили росіяни кілька років тому з прибалтійським транзитом, із портами Вентспілс (Латвія) і Клайпеди (Литва). За минуле десятиріччя росіяни витратили значно більше грошей і зусиль, щоб побудувати альтернативні портові потужності, ніж потрібно буде грошей і зусиль для “Пів­нічного” та “Південного” потоків, які фінансуватимуть, окрім іншого, європейські партнери Росії.
Українським політикам має бути відомо, що все це почалося ще до В. Путіна, за часів “приємного” для нашої держави Б. Єльцина. Маловідомий серед українських виборців російський революціонер Ґєна­дій Бурбуліс, один із батьків подій у Біловезькій пущі (де Росія, Україна та Білорусь розпустили СРСР), чітко сформулював мету нової Росії щодо України: економічно використовувати. Так це звучить мовою полі­т­коректності. А якщо казати прямо – грабувати. Українська незалежність є для цього необхідною умовою. Адже не можна грабувати самого себе. Ґ. Бурбуліс визначив нову фазу економічного розвитку Росії: повернути свої інвестиції в “ці території”. А якщо українці ще й ненавидітимуть Москву й недолюблюватимуть “москалів”, то грабувати їх можна з чистим серцем. Адже любити їх немає за що, чи не так?
Газове питання для України остаточно вирішено на користь Росії. У кожному разі, поки біля керма Юлія Володимирів­на. Хоча й без неї відновити status quo (те, як усе було) навряд можливо. На черзі закріплення залежності в ядерному циклі, руйнування хімічної й металургійної промисловості (це конкуренти російських галузей), скуповування з молотка (тобто дешево) машинобудування, зокрема авіаційного та космічного, портових потужностей і суднобудування... Але ж усе це й не потрібно, щоб просто “пишатися Україною”. Для цього достатньо гімну, герба, вишиванок, ну й, звісно, загального переходу на україн­ську мову. А росіяни навіть викачають з України рівно таку кількість грошей, скільки їм потрібно вкласти в “Пів­ніч­ний” і “Південний” потоки. Для цього в газовому контракті “Тимошенко-Путін” є все: і штрафи “за недобір”, і зняття дисконту на майбутній рік, і вартість транзиту, і сама базова ціна... Тож Україна не лише політично сприяє зведенню навколо себе обхідних газотранспортних мереж, а й оплатить їх створення. І Юлія Володимирівна повністю готова обслуговувати цей процес.
Тому ВВП може вечеряти з почуттям вдоволення від добре зробленої справи. На нього працюють і пан Шрьодер, екс-канцлер Німеччини, і Берлусконі, чинний прем`єр Італії, і Тимошенко, прем`єр України, яка прагне стати президентом. Владімір Путін свою вечерю заробив. А ось чим вечерятимемо ми з вами?

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике