Остання надія уряду-банкрута

Маніакальне прагнення Кабінету Міністрів Ю. Тимошенко “повісити” на український народ непідйомні для країни борги призвели до того, що нам відмовили в кредитах не лише оператори міжнародного фінансового ринку, які поважають себе, а й остання надія збанкрутілих урядів – Міжнародний валютний фонд.
У цих умовах наш ни­нішній прем`єр усе більше нагадує незабутнього Паніковського в чудовій сцені з безсмертного роману Ільфа і Петрова “Золоте теля”. В епі­зоді, де Міхаіл Самуельовіч на вулиці клянчить гроші в тіньового фінансового ділка Корейка: “Дай мільйон, дай мільйон, дай мільйон!”.
Проте є відмінність. По-перше, апетити Юлії Володимирівни зашкалюють – їй на тарілочці подавай міль­ярди! І не нашої, схудлої під її чуйним керівництвом гривні, а бажано в іноземній валюті. По-друге, “Леді Ю” в кого тільки не клянчить! А по-третє, оскільки їй скрізь – в ЄБРР, МВФ і навіть у рідному НБУ – відмовляють, прем`єрка, використовуючи своє службове становище, шукає і запускає схеми, яким позаз­дрив би сам Остап Сулейман Берта Марія Бендер Бей!
Одну з таких схем, обсягом 500 мільйонів доларів США, запущено саме напередодні загального гамору навколо боротьби за здоров`я нації, спричиненої так званою пандемією “свинячої” болячки.
За десять днів до “з`їзду” БЮТ на Майдані й за три дні до офіційного попере­дження тернопільським губернатором Юрієм Чижмарем про можливу епідемію сезонного грипу в регіоні, 14 жовтня, Кабмін ухвалив постанову №1092 з довжелезною назвою: “Про залучення держпідприємством для постачання медорганізацій “Укрмедснаб” 2009 ро­ку іноземного кредиту для реалізації інвестпроекту із забезпечення лікувально-профілактичних установ медичним та іншим обладнанням, транспортними засобами, виробами медичного призначення та лікарськими засобами під державну гарантію”. Зауважимо, що ліміт держгарантій під іноземні кредити, винятково під інвестиційні проекти, передбачений бюджетом-2009 в сумі 37 млн. грн., до цього часу з легкої руки “Леді Ю” було перекрито мало не втричі. Але нашому прем`єру давно вже начхати не тільки на бюджетні новели, а й узагалі на українське законодавство.
Роздаючи підприємницьким структурам держгарантії, пані Тимошенко витрачала позичені гроші не на фінансування розвитку виробництва, а на поточні витрати. Тому про конкурси інвестпроектів уже давно забули: держгарантії Кабмін видає винятково “своїм” людям під найменш комерційні проекти. Що й було передбачено постановою №1092. Поміркуйте, закупівля лікарських засобів – це інвестиційний проект?
Відповідно до документа, кредитором виступає якась американська консалтингова фірма Private Export Funding Corporation. Фірма не дуже відома на світовому фінансовому ринку, але нібито має гарантію фінансового покриття угоди від Експортно-імпортного банку США.
Уже це викликає певний інтерес. Хтось перевіряв фінансові можливості заокеанських консультантів? І взагалі, якщо вони прикриваються гарантією “Ексімбанку” США, то чому б не позичити гроші в нього?
Відповідь елементарна. За існуючої в Україні корупційної практики консалтингові посередники “включаються” в схеми, як правило, для отримання відкатів. Це по-перше. А по-друге, генеральними постачальниками “медичного й іншого (питання, якого?) устаткування, транспортних засобів, виробів медичного призначення та лікарських препаратів” є якісь Олександр і Михайло Гардини. Колишні наші земляки, а нині бізнесмени у США – власники таких собі афілійованих між собою фірмочок Accupatient, LLC і Broad Street Capital, LLC.
Їхні інтереси в Україні представляє Сергій Суховерша, який раніше “промишляв” у Білорусі нібито під мандатом ООН. Якщо це правда, то за що йому дали “під зад” не тільки в поважній міжнародній структурі, а й у сусідній країні – історія замовчує. В кожному разі ООН своїх гідних емісарів вельми цінує, а ставлення білоруського бацьки до всіляких пройдисвітів відомо. Як би там не було, але “прибився” пан Суховерша саме до братів Гардинів.
І ще. Наш гарант, очевидно, завдяки своїй фінансовій геніальності, таки звернув увагу на відверто корупційну постанову Кабміну №1092 й указом від 10 листопада призупинив її дію. Щоправда, на це головному пасічникові країни, якого обслуговує штат із 600 консультантів, аналітиків та інших клерків секретаріату, знадобилося мало не місяць.
Ви думаєте “Леді Ю” здалася? Синдром Паніковського указами не вилікувати, тим паче, що потяг із 500 млн. дол. США, вочевидь, уже мчав. На наші плечі, адже якщо “операція” відбудеться, то 500 мільйонів виймуть із кишені пересічного платника податків.
Практично наступного дня пані Тимошенко спробувала контрасигнувати (по суті – обійти) президент­ський указ: 11 листопада вона підписала постанову Кабміну №1209, яка слово в слово повторює постанову №1092!
Поспішає, судячи з усього, наша “Леді Ю” з синдромом Паніковського. Не приведи Господи, брати Гардини “злиняли б”, злякавшись галасу? У США, як відомо, за фінансові афери по голівці не гладять не тільки своїх, а й навіть громадян інших країн. Наприклад, тієї ж Панами. Та й вибори не за горами. А раптом народ розбереться в усіх витівках прем`єрки і своїм волевиявленням раз і назавжди усуне її від державного корита? І в кого тоді клянчити їй мільярди?
За матеріалами інтернет-видання “Власті”

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике