Народ і політики – хто чий слуга?

Цю дату не ввели в реєстр державних свят. Та, попри це, вона не втрачає своєї значимості. 1 грудня 1991 року стало переломним в історії нашої держави. Український народ підтвердив своє прагнення жити в незалежній і суверенній державі. Верховна Рада України призначила на цей день республіканський референдум.
Василь Слуцький

Кожен, хто тоді голосував за незалежність України, по-своєму бачив її майбутнє. Але всіх єднала віра в успіх нашої держави, в її здатність стати демократичною і шанованою у світі. За результатами референдуму вже ні в кого не могло бути сумніву, чи український народ хоче мати свою самостійну державу. Втретє за 350 років від Визвольної війни середини XVII століття Україна здобула самостійність. Головним завданням стало збереження незалежності й суверенності Україн­ської Держави, уникнення помилок, допущених під час двох попередніх етапів існування державності, – в середині XVII ст. і 1917-1920 роках. Упродовж першого місяця незалежність України визнали 68 держав.
Згадуючи ті хвилюючі дні, діячі українського національно-визвольного руху зізнаються, що не були впевнені в повній підтримці свого народу. Навіть оптимісти розраховували не більш, ніж на шістдесят відсотків голосів. Але люди довели зворотне. Хто знає, чи мали б ми свою державу, якби не така солідарна позиція. Від їхнього голосу тепер залежить, хто прийде до влади завтра.
Однак політики – люди невдячні. Тільки-но заходить мова про обмеження їхніх апетитів, вони відтісняють народ на задній план. На щастя, ВР наразі не змогла подолати вето Президента Віктора Ющенка на закон про референдум, що його ухвалили 5 червня, – документ передбачає парламентський спосіб ухвалення нової редакції Основного закону. Відповідно до нього, парламентська біль­шість має затвердити проект змін до Конституції, а потім призначити щодо нього референдум. Нагадаємо, той місяць був спекотним у Раді – Партія регіонів і Блок Юлії Тимошенко в один голос заявили про зміни до Основного закону, згідно з якими президента мав обирати парламент, а не народ.
Тодішні події Віктор Ющенко оцінив як спробу шляхом перевороту оминути закон, створивши тріумвірат, “який правив би цим Римом і п`ять, і десять років”. Гарант неодноразово наголошував, що в такий спосіб народ намагалися позбавити права впливати на владу.
Виборча кампанія стартувала, але досі ні Віктор Янукович, ані Юлія Тимошенко не змогли подати на суд спільноти свої обіцяні проекти конституційної реформи. Навіть депутати їхніх фракцій володіють мінімумом інформації про те, що буде виписано в документі. Тільки Віктор Ющенко відважився винести свій проект не лише на розгляд нардепів у березні, а й удався до громад­ського обговорення.
Питання вдосконалення Конституції хвилювало Віктора Андрійовича весь термін перебування на посаді президента, але він усе-таки не пішов шляхом скасування тієї компромісної реформи 2004 року, а почав працювати над новим проектом. Нині проект конституційних змін є складовою його виборчої програми “Вільна, справедлива та сильна Україна”.
Найбільше дискусій точиться довкола тих ініціатив глави держави, що стосуються парламенту: зміна пропорційної виборчої системи, імперативного мандата, запровадження двопалатного парламенту. В. Ющенко виступає за скасування недоторканності депутатів, суддів і президента та скорочення кількості депутатів.
“Наша проблема – в тому процесі, який було нав`язано 2004 року, – стверджує Президент. – Ми хочемо бачити чесну, моральну, публічну владу. Але для цього в нас має бути механізм відбору її представників, який відповідав би тим моральним принципам національного суверенітету і національної незалежності. Необхідно зробити все для того, щоб поняття повного імунітету стало поняттям принизливим. Ми не зможемо подолати корупцію, поки в нашому суспільстві існуватиме частина людей, безвідносних у частині відповідальності перед укра­їнськими законами”.
Багато уваги приділено референдумам, народній ініціативі. Наприклад, можна зібрати 100 тисяч підписів і отримати право запропонувати свій законопроект. Також, нарешті, ми дочекалися розширення прав місцевого самоврядування, де чітко записано: при районних та обласних радах створюватимуть виконавчі комітети, які здійснюватимуть ті рішення, що ухвалюватимуть від­повідні ради. До органів місцевого самоврядування вибори відбуватимуться за мажоритарною системою.
“Наші завдання – це не перелік дешевих подачок, це контрольна зі значно складнішим завданням, – заявив Віктор Ющенко в річницю помаранчевої революції. – Очевидно, добробут і свобода для кожного, бо ми – гідна нація. Наше завдання – компетентна патріо­тична влада. Наше завдання – вільна, сильна, справедлива Україна. Знаю ціну цих слів, не раз особисто доводилося виводити країну з кризових ситуа­цій”.
Володимир Винниченко у своєму щоденнику на початку 20-х років минулого століття, перебуваючи в еміграції, з болем писав: “…Нещасна, зацькована, зашарпана нація… Уся її історія – безперервна низка інтриг, сварок, підкопування…” І сьогодні ці слова ні на йоту не втратили актуальності. Ми не маємо права вручити державне кермо людині, неспроможній ані мислити, ні діяти по-державному. Проігнорувавши справжнього патріота, Віктора Ющенка.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике