"Вони не почнуть лікувати, якщо ти за це не заплатиш"

Львів, Україна. Пацієнти почали прибувати у відділення інтенсивної допомоги у лікарню В’ячеслава Бондара два тижні тому. Їхні легені були настільки насичені кров’ю, що хворі ледь не задихались. Єдине, на що це схоже – госпіталь у роки війни.
Елен Баррі, New York Times, 14 листопада
Щойно підключали одного пацієнта до апарата штучного дихання, до відділення привозили ще двох. Тим часом у госпіталі звільняли палати, готуючись до напливу хворих на пневмонію. А люди стояли в чергах в аптеках, купуючи все, що могли. Ширилися чутки, що уряд дав вказівку розпорошувати в повітрі хімікати, щоб нейтралізувати епідемію. Чорніші чутки – щоб нейтралізувати носіїв епідемії. Здійнялася паніка серед населення. Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила в п’ятницю, що “свинячий” грип і смертність в Україні – 265 летальних випадків, зокрема 87 у львівському регіоні – це статистично не гірше, ніж в інших країнах. Однак те, що сталося тут, вплинуло на тон підбадьорливих коментарів західних експертів: грип ударить по Європі, а особливо – по слабкій системі охорони здоров’я колишніх країн Радянського Союзу. За попередніми підрахунками, така ситуація склалася тому, що людей на ранній стадії хвороби не госпіталізовано. Склади з “Таміфлю” були закриті в центральних шпиталях і доступ до апаратів штучного дихання був обмежений, сказав Девід Мерсер європейський регіональний представник Усесвітньої організації охорони здоров’я. “Не можна сказати, що ця епідемія стала для нас несподіванкою, ми знали про неї давно, – зазначив доктор Менсер, який очолює підрозділ інфекційних хвороб. – Ретельно працювали над планами, однак іноді план битви не витримує першого контакту з ворогом. Мусили змінити багато речей по ходу справи”. Після багатьох смертей, чимало людей у західних областях України намагається відповісти на запитання: чому це сталося? Лікарі звинувачують мас-медіа та політиків, які спричинили паніку та поширювали дезінформацію. Мери Тернополя і Львова у зверненнях після перших смертей звинувачували національні епідеміологічні служби в тому, що ті не хотіли діяти без лабораторного підтвердження наявності вірусу. Тим самим даючи грипу змогу поширитися в серйозних масштабах за якихось два тижні. Інші вказують на опосередковані причини, зокрема систему охорони здоров’я, яка ще після розвалу Союзу перебуває у злиднях. У Львові старші лікарі отримують зарплату в розмірі 1500 гривень на місяць – близько 184 долари. Отримуючи такий мізер, багато із них виїжджає на Захід працювати домашніми лікарями. Загалом послуги охорони здоров’я в Україні безкоштовні, офіційно пацієнтові потрібно платити лише за рентген, аналізи крові та чисту постіль у лікарні. “В Україні медицина не розвинута, і люди їй не довіряють – це замкнене коло, – сказав Олег Березюк, лікар, який очолює адміністрацію мера у Львові. – У розвинутій країні, коли ви захворієте, то не скажете: “Мені ніхто не допоможе!”Медики пульмонологічної лікарні Львова мають добрий гумор як для людей, які перейшли кризу. Хоча частина їхнього медичного закладу занедбана й неосвітлена (“Щоб налякати вірус”, – пожартував один лікар) і більшість обладнання, що тут використовують, іще радянська. Два тижні тому, однак, лікарі думали, що зіштовхнулися з медичною загадкою: помирала молодь із легенями настільки запаленими, що вони нагадували печінку алкоголіків чи наркоманів. Лікар В. Бондар зробив висновок, що всі звичні методи лікування пневмонії не дають у цьому випадку жодного результату. “Ви приходите на роботу, а коли дивитеся на годинник – уже за північ, – сказав пан Бондар, який очолює відділ інтенсивної терапії. – І навіть не уявляєте, що може трапитися далі”. Недуга із загрозливими темпами почала вражати медсестер і лікарів – частково через нестачу рукавиць і дезинфекційних засобів. Ірина Микичак, заступник голови регіонального медичного департаменту повідомила, що 3500 медичних працівників захворіли, 300 госпіталізовано, четверо померли. Коли запідозрили H1N1, лікарі застрягли в “пастці-22” (або “пастці для дурнів” – це американський зворот, який використовували солдати під час Другої світової війни, оцінюючи свої шанси на відправку додому як нульові, – “Газета”). Уряд розмістив препарати “Таміфлю” на складах, очікуючи хвилі епідемії наприкінці року. Медикамент був доступний лише в регіональних інфекційних центрах, його можна було застосовувати лише після підтвердження, що пацієнта вразив саме вірус H1N1. Для підтвердження було потрібно близько трьох-чотирьох днів, бо зразки аналізів надсилали до Києва, сказав Любомир Рак, директор госпіталю. Пульмонолог Надія Рудницька самостійно їздила зі зразками до Києва.І тут загату було прорвано: наступного дня уряд оголосив карантин і дозволив використовувати запаси “Таміфлю” в лікарнях і клініках. Наступного дня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко оголосила, що вірус досяг “епідеміологічного порога”, і всі в Україні заговорили про H1N1.Та для декого було вже запізно. Марта й Назар Мартини розповіли, що їхня мати Галина (43 роки) звернулася в лікарню 23 жовтня. Згодом кашель у неї став гіршим, задушливим. Будучи дантистом, вона застосовувала внутрішньовенні антибіотики й засоби від грипу, як це робила завжди. “Ніхто не знав, що це – епідемія, – каже 18-річна Марта. – Ніхто нічого не казав, ані на роботі, ні по телебаченню”. У лікарні також не давали відповіді. Лікарі спершу виписали антибіотики від бронхіту, згодом прокололи хребет, щоб узяти тести на менінгіт та енцефаліт. Відтак провели МРТ на наявність пухлини мозку. З кожним новим рецептом родичі “нашкрябували” грошей і вирушали на пошуки медикаментів до аптек, де їх можна було знайти, розповідала Марта. “Бідна людина відразу померла б, – сказала вона. – Вони не почнуть лікувати, якщо ти за це не заплатиш”.29 жовтня інформація про H1N1 заполонила регіон, лікарі й медсестри почали вперше вдягати маски, сказав Назар. Він дивився на їхні дії недовірливо. Мати вже змінилася так, “що була напівтрупом”. Коли наступного дня вона померла, аналізи, взяті з її тіла, надіслали в Київ на тестування. Діти Галини Мартин заплатили 35 тисяч гривень (4300 доларів) готівкою медсестрам і лікарям за тиждень, поки їхня матір перебувала в лікарні. Що більше вони чули про “свинячий” грип, то злішими ставали. “Чому вони не вжили заходів раніше? – обурюється Назар Мартин. – Мені цікаво, про що вони думали. Лікарі почали серйозно братися за справу лише тоді, коли люди почали вмирати, коли статистика смертності зросла. Де вони були до цього?”“Це на їхній совісті, – сказав хлопець про керівництво охорони здоров’я. – Вони повинні були щось зробити, щоб запобігти цьому”.З англійської переклав Юрій Терещук

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике