Наближаються вибори. В очікуванні чергового марафону громадянам України є час подумати про те, що будь-які демократичні перетворення зрештою можуть бути використані нечесними людьми в особистих корисних цілях.
І поки мовчить громадськість, країна руйнується без війни. Заводи і фабрики в кращому разі перетворюються на торговельні центри. Цукрові заводи ріжуть і здають на металобрухт їхні нові власники.
Злиденна країна не може бути незалежною.
Чи замислюємося ми над тим, що, перетворюючи нашу артезіанську воду на алкоголь і продаючи його всьому світові, ми залишаємо себе без якісної питної води?..
За очищення води з наших водойм нам доведеться платити дорожче, ніж зараз ми отримуємо за роботу на подібних заводах.
Але поки що складно казати про глобальні речі. Громадськість ще не вміє об’єднувати свої зусилля для захисту своїх же досягнень.
Давайте спробуємо відновити справедливість у конкретному невеликому містечку Немирів, про яке знають у всьому світі лише тому, що в ньому випускають знаменитий бренд.
Історія ця розпочалася, коли зруйнували давню будівлю на території старовинного парку, в якому розташовувалася Немирівська музична школа. Школу перемістили в приміщення колишньої пошти. Тимчасово...
Але виявилось, що проводити уроки музики в стінах, створених для того, щоб гасився зайвий звук, неможливо. Не допомогли ні ремонти, ні хитрощі. Слабкою була надія на зведення нової будівлі для школи. Країна, яка займала колись одну шосту частину земної кулі, стояла на початку руйнації.
На мітингу 1991 року, присвяченому Дню незалежності, директор Немирівської музичної школи закликала віддати будівлю райкому КПУ музичній школі. Протокол мітингу був направлений до Верховної Ради України. Педагоги школи звернулися також до депутата, який представляв інтереси нашого району у Верховній Раді.
Відповідь прийшла швидко. Президія Верховної Ради України ухвалила передати будівлю музичній школі. Але районна рада вирішила трохи інакше. Вона переїхала до будівлі райкому КПУ (вартість 75 тис. карбованців), школі ж віддали будівлю районної ради (вартість 54 тис. крб. із амортизаційним зносом 54 тис. крб.), будівлю старої пошти, в якій була до цього музична школа (вартість 107 тис. крб. із амортизаційним зносом 36 тис. крб.), передали Немирівській школі № 2.
Тиск на директора музичної школи був (навіть після переїзду до будівлі районної ради) таким, що їй довелося залишити директорську посаду. При новому директорові, який не мав бійцівських якостей своєї попередниці, районна рада відібрала в музичної школи другий поверх і один клас першого поверху, в якому влаштували окрему котельню. У той час, коли діти і педагоги замерзали в музичній школі, чиновникам було тепло і затишно.
Кількісний склад педагогіч-ного колективу школи скорочувався. Вчителі «гріли» і ремонтували школу своїми музичними пальцями (порівняння з роками Великої Вітчизняної війни буде тут доречним), їм затримували зарплату і це при тому, що батьки справно платили за навчання своїх дітей. Вчителі працювали на двох-трьох роботах, йшли на спиртзавод, виїжджали за кордон.
А зараз останній акорд сумної симфонії про те, як за 18 років незалежності були знищені досягнення людей, які ототожнювали незалежність із розквітом української культури і добробутом громадян України.
Після «помаранчевої революції» в районну раду пришли «нові обличчя», що підписали з католицькою общиною «мирову угоду». Згідно з угодою, велика частина будівлі, в якій знаходиться музична школа, передана цій общині за 1 грн. у рік на 49 років. Спроби громадськості захистити інтереси культури трактуються як розпалювання війни між конфесіями.
Якщо читач будь-коли захищав громадські інтереси, то йому знайома фраза чиновників: «А хто ти такий, щоб вимагати?..» Відповідайте чиновникам гідно: «Я — громадянин України. Я хочу жити в незалежній, багатій і самодостатній країні».
Чиновники не вічні. Деякі з них з часом виїжджають жити в демократичні країни — мають за що. А деякі купують замки в Угорщині — відроджують їхню історію за наші гроші. Нам ростити дітей сьогодні, завтра і в наступні роки в країні, яка без національної культури не може бути незалежною.
Немирівська музична школа (а в її особі — понівечені заводи і фабрики, принижені фахівці і професіонали своєї справи, артезіанська вода, що алкоголем ллється в багаті країни) чекає захисту громадян незалежної України.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"ВЫРАЖЕНИЯ ЛИЦ НЕ МЕНЯЯ, БЛАГОРОДНЫЕ ЛГУТ КОРОЛИ..."
"