П’ятиповерховий будинок у центрі с. Глухівці місцевий завод ЗБК почав будувати на початку 1980-х років. Цей будинок приєднаний до п’ятиповерхівки з «малосімейками» для робітників заводу. Новобудова мала розвантажити «малосімейку», забезпечивши 30 сімей просторими квартирами. Через 29 років після цього ключі від квартир отримали не заводчани, а міліціонери. Чому? Правду тепер шукають ті, хто поклав здоров’я та молоді роки на будівництво цього будинку і першим знав, де їхня квартира, бо вставляв там двері та склив вікна.
– Особисто я закладала фундамент цього будинку, – розповідає 72-річна Ганна Осип’юк. – Я працювала дуже важко на будівництві впродовж 22 років, в тому числі, й цього будинку, маючи на руках трьох малолітніх дітей. Але вірила, що зароблю житло. Тепер я живу з дочкою та онуками в старій маминій хатині. Є акт обстеження умов, в яких мешкаю, де йдеться, що маю право на розширення. Однак селищна влада забула за мене, розподіляючи квартири у новозбудованому будинку, в якому за мною числилася не отримана квартира.
З трьома дітьми в 11-метровій «малосімейці» залишилася Олена Підопригора. Вона теж на початку 1990-х знала, під яким номером її трикімнатна квартира у будинку, який будувала у Глухівцях.
Багато перших власників квартир зневірилися, що отримають житло, а Тетяна Староселець – ні. «Мене запитує селищний голова, доки я буду воювати». Відповідаю: «Доки буду жити». У Тетяни Володимирівни за десять років «війни» за п’ятиповерхівку зібралася товста папка документів. Вона добре знає, кому мають належати у будинку квартири.
– Ми, працівники заводу, не отримували 13-ї зарплати, премій, розуміли – будуємо власними силами і для себе, – ділиться наболілим Тетяна Староселець. – Вінницьке БМУ звело стіни, а ми, хто отримував квартири, за свої кошти ставили вікна, двері, штукатурили квартири та під’їзди. Криза 1990-х зробила свою справу. У людей закінчилися гроші, а будівництво – не завершилось. У 2000 році завод стає банкрутом і «хороші дяді» зі ЗБК порізали його на шматки і здали на металобрухт, а нас пустили світами, як безхатченків. Арбітражний керуючий хотів будинок тихенько продати, бо він не був ні на балансі селищної ради, ні «Держмайна». З 2000-го я розпочала війну за будинок. Писала в район, область, їздила на прийом до Кінаха, Азарова, в прокуратуру України до Потебенька, і тоді цей будинок поставили на баланс селищної ради. Приїздили різні «люди», хотіли купити нашу п’ятиповерхівку, але я написала заяву у прокуратуру, щоб будинок арештували. А тут з’явилася наша районна міліція і хапанула його, виділивши на селищну раду три квартири. Поїхала у Вінницю до Поліщука на прийом. Приїжджав Луценко, хотіла підійти до нього, щоб розповісти правду, але не вдалося, бо хто хоче слухати простих людей?!
У колишніх заводчан з’явилися інші претензії: чому селищна рада з трьох квартир не виділила жодної колишнім робочим? Натомість житло в п’ятиповерхівці отримав передпенсійного віку директор школи та дві багатодітні сім’ї.
– Але чому ж дали цим молодим багатодітним сім’ям, в яких чоловіки на заробітках гроші заробляють, а жінки виховують дітей? Чому не дали житла Галині Протасовій, яка виховує самотужки четверо дітей на 300 грн., а живе в колгоспній хаті за умови: доки працює, – обурюються мешканці Глухівців. – А всі 27 квартир у нашому будинку отримали безкоштовно ті, хто й не плюнув на цей дім. І навряд чи всі ті, кому дали квартири у Глухівцях, будуть у них жити. У нас же село, і виїзд у райцентр не такий вже й добрий.
Колишні заводчани об’єднуються. Про неправильний розподіл квартир у Глухівцях повідомили Президенту України та звернулися до силових структур. Прості люди переконані: правда за ними. От тільки грошей немає, й через це вони свого часу не спроможні були викупити чесно зароблені квадратні метри житла.
А ось що повідомив Глуховецький селищний голова Олександр Нечипорук:
– П’ятиповерховий будинок був незакінченим й нагадував страхіття у центрі села. Робітникам ЗБК роздали квартири, але вони за 16 років не спромоглися нічого зробити. Коли передали нам на баланс, ми двічі виставляли будинок на аукціон. Але ініціативна група від будинку обіцяла створити кооператив і довести квартири до пуття і в такий спосіб відганяли покупців. Дім оцінений у 440 тис. грн., і ми ці гроші втратили. Дім затікав, й, щоб не розвалився, ми передали його цього року управлінню внутрішніх справ у Вінницькій області, а вони нам виділили три готові квартири. Отримали житло ті, хто був у селищній раді на черзі. А це багатодітні сім’ї з 5-ма та 3-ма дітьми і директор школи, який 10 років приїжджає в наше село на роботу. З робочих ЗБК на чергу стала тільки одна Підопригора і ще одна багатодітна сім’я. І все. Виходить, в житлі більше ніхто не має потреби. Списків на чергу на житло завод нам не передавав.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЧИ ТИМ ЛУЦЕНКО ВРУЧИВ КЛЮЧІ ВІД КВАРТИР У ГЛУХІВЦЯХ? Перші власники квартир звернулись за правдою у силові структури та до Президента України
"