Мабуть, на честь всесвітньої фінансової кризи-2009 Ямпільська райдержадміністрація, користуючись горезвісним депутатським «одобрямсом», виділила на утримання районної комунальної рятувальної станції рекордну суму грошей.
Спершу депутатів умовили проголосувати за 130 тисяч гривень на утримання її у цьому році. Минуло перше півріччя – попросили додати ще двадцять. Потім зробили новий штахетник… за десять тисяч. (У скільки тисяч обійшлася нова бесідка з дуба, кілька разів лакована – історія замовчує, як і про саму бесідку – місце відпочинку особливо обдарованого районного начальства…) Згодом колишній депутат райради бізнесмен Віктор Загробський (до якого був застосований БЮТом закон про імперативний мандат) взяв на ремонт один із трьох катерів. Мабуть же, не задарма ремонтуватиме… А тут і голова райдержадміністрації, без погодження з районною радою, надумав зробити на рятувальній станції кадрову революцію. Звільнив з посади начальника пенсіонера-водолаза, а на його місце призначив іншого пенсіонера – екс-міліціонера... Звільненого не відправив «на вільні хліба» (бо ж той все-таки професіонал!..), а залишив, для повного щастя, на посаді заступника начальника рятувальної. Таким чином, з’явилася нова штатна одиниця, роботу якої оплачує місцевий бюджет. У цілому в рік світової фінансової кризи рятувальна станція стала бити рекорди не лише за витратами бюджетних коштів, а й за кількістю працюючого персоналу. Механіки, водолази, медпрацівник, бухгалтер, два начальники… Як бачимо, братія чималенька. Але вони себе, як мовиться, не перетруждають.
Бо прикордонники заборонили вихід на воду всім рятувальним суднам, навіть весельним човнам. І суворо слідкують, щоб рятувальники не порушували цю заборону. При цьому прикордонники, за їхніми словами, керуються постановою Кабінету міністрів №1147, в якій, до речі, й слова немає про рятувальні станції, такі, як Ямпільська. Але це їх не обходить, вони прирівняли рятувальні судна до бізнесових — пасажирських, вантажних - і ставлять до них однакові вимоги. Приміром, кожне судно, в тому числі, і весельний човен, на їхню вимогу, має пройти техогляд. Ну що, здавалося б, техогляд для весельного човна? Не протікає, рятувальні круги є, весла цілі, якір на місці – ось і вся музика. Але це, виявляється, зовсім не та-ак!.. На техогляд треба їхати аж у Вінницю, за 130 кілометрів. Головне, не з порожніми руками… Прикинули водолази і механіки на чолі з двома начальниками і вийшло, що якщо зараз пройти техогляд у Вінниці по повній програмі, то і двісті тисяч гривень на цей рік на утримання станції виявляться краплиною в Дністрі.
Зажурилися, а потім обдумалися – не дозволяють прикордонники виконувати свої обов’язки щодо рятування людей на воді, ну то й добре. Бо все робиться, як відомо, на краще. Така філософія життя їх цілком влаштовує. Ще б пак!.. Головне, що зарплата всім йде вчасно. А робота, як відомо, не вовк, у ліс не втече.
Одним словом, задоволені прикордонники, бо показали рятувальникам на ділі, хто на кордоні хазяїн, і рятувальники, які своїх прямих обов’язків не виконують ні на копійку, але зарплати справно отримують. Кажуть, техогляд своїх плавзасобів вони запланували аж на грудень. Отож цілий рік битимуть бомки, майже за... двісті тисяч гривень!..
На стінах рятувальної станції висять плакати, які пояснюють, що рятувальники постійно повинні бути в зоні своєї відповідальності, чергувати на човнах на воді і бути готовими щомиті кинутися на допомогу потопаючим. Але то плакати, вони все стерплять... На ділі гуманні прикордонники випустять плавзасіб на воду, якщо рятувальники письмово, або, в крайньому разі, усно звернуться на прикордонну заставу за дозволом. І якщо прикордонне начальство зрозуміє напругу моменту, пожаліє кандидата в утопленики і дасть дозвіл, то щонайменше за годину рятувальник таки зможе вийти човном на воду, дістатися за сотню-дві метрів до того, хто благополучно спустився на дно.
Рятувальна діє як похоронна команда. Вона в основному збирає трупи на дні. Кого така районна рятувальна станція може врятувати? Між тим, на її утримання платять всі сільські громади, навіть такі сухопутні, як, приміром, село Безводне. Назвати її рятувальною в такому стані можна лише умовно. На ділі це щось середнє між санаторієм і будинком відпочинку.
Коли стає нестерпно від вимушеного безробіття, рятувальники кричать через потужні свої гучномовці, щоб молдовський приватний катер, який, як і інші молдовські судна, ні гроша не платить за використання нашої землі під свій причал, не перевантажувався людьми, бо перекинеться. З перевантаженого катера молдовани показують рятувальникам інтернаціональний жест, аж до ліктя. Вони ж добре знають, що рятувальники ні оштрафувати, ні затримати їхнє судно не мають права. А наші прикордонники страшні лиш нашим людям, а не їм. До молдовських суден, які входять у наші священні і недоторканні води, вони ніякого діла не мають. І плавають собі молдовські плавзасоби бурхливою гірською рікою, як кажуть, на грані фантастики. Практично, без будь-яких засобів порятунку. Скажімо, єдиний у Європі вантажний пором… на тросі, який з’єднує дві держави на міжнародному пропускному пункті Ямпіль-Косеуць, зі всіх засобів порятунку має лиш один чи два рятувальних круги, які тим, хто впав у воду на стрімкому фарватері гірської ріки, допоможуть, як мертвому кадило.
Між тим, ніхто на цій ділянці кордону не знає, де фарватер. Він буями не позначений. А тому, хто і коли порушує кордон – невідомо. На цій, зокрема, ділянці кордону не існує і досі правил руху на Дністрі. На міжнародній автотрасі є, а коли вона доходить до ріки, де на тому боці красується «MOLDOVA», ніяких правил не існує.
Міжнародний пропускний пункт Ямпіль-Косеуць щодня закривається опівдні, бо молдовські поромники обідають… Уявляєте – їдете до Києва і десь за Білою Церквою вам шлагбаум дорогу перегороджує, бо дорожники обідають... Саме так відбувається на трасі міжнародного значення, яка має нещастя перетинати ріку в цьому районі.
Вже не один раз диво відвертало людей від величезної біди на Дністрі в цьому місці, де два пропускних пункти, де дозволено заробляти на пасажирах і вантажах лише молдовському допотопному річковому флоту, який нехтує елементарними правилами безпеки.
Кажуть, ця дуже дорога наша рятувальна станція у такому важливому місці запрацює на повну потужність лише тоді, коли всі центральні телеканали повідомлять про велику кількість жертв на Дністрі. А поки масового утоплення немає – прокурор мовчить, станція стоїть, прикордонники служать – рік за півтора, наводять порядок…
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
РЯТУЙТЕ РЯТУВАЛЬНУ СТАНЦІЮ! Через бюрократичну тяганину вона діє як похоронна команда
"