ОЛЕКСАНДР ПАБАТ: "МИ МАЄМО РІШУЧЕ ВИСТУПИТИ ПРОТИ ЗЛОЧИНІВ НИНІШНЬОЇ ВЛАДИ"

Колись Вінниччину називали «цукровим краєм». Ще донедавна на вінницьких полях визрівав цукровий буряк, працювали цукрові заводи, люди мали роботу і зарплатню. А сама Вінниця була центром не тільки аграрної промисловості, а й стояла на перехресті доріг між Східною та Західною Україною, між Північчю та Півднем.

Сьогодні Вінниччина б’є інші рекорди. Замість кількості цукру – кількість безробітних. Замість рекордів виробництва – рекорди зубожіння.

Люди втомилися від того, що відбувається в Україні, і вимагають відставки тих, хто у цьому винен.

Влада каже: «Пік кризи вже позаду». А як давно наші можновладці були у справжніх українських селах, де десять гривень – це не чашка кави, а день виснажливої праці? Як давно ці велеречиві пани виходили зі своїх кабінетів та броньованих авто до людей?

Певно, дуже давно. Бо тоді б вони знали, що насправді відбувається в Україні і на Вінниччині зокрема.

Під час зустрічей, мітингів та форумів, ініційованих Народною армією спасіння у Вінниці та Вінницькій області, люди казали про те, що їм насправді болить.

Ось пенсіонер Анатолій Бендовський: «Я пам’ятаю ще післявоєнні, сталінські часи. І всі інші періоди, яких зазнав Радянський Союз і Україна. Але такого безладдя, яке зараз у державі, я за своє життя не бачив. Мій діагноз: це злодії, бандити, хабарники, які захопили владу».

Літня людина щиро обурена тим, що відбувається в Україні. Бо ті, що зараз шматують її на частини, знищують результати праці кількох поколінь.

Хіба для цього працювали наші діди і батьки, щоб нинішні політики привласнювали собі результати їхньої праці?

Вінничанин Микола Кузьмич: «Когда смотришь, что сделали с Винницей, областью, которую называли «сахарным Донбассом», то страшно становится. Страшно за наших детей и за наше будущее. Я предлагаю: взять всех политиков, тех, кто развалил колхозы, кто разорил селян, и провезти их по всем районам, по всем селам и показать, что там на самом деле творится».

Але де ж там! Хіба політикам цікаво дізнатися, що насправді робиться у наших селах? Вони якщо і їздять туди, то з почтом, і тільки в ті села, де все до їхнього приїзду пофарбоване і прикрашене. Політики їздять тільки в такі собі «потьомкінські села», в двох кроках від яких живуть справжні селяни – зубожілі та ошукані владою.

Ці люди не можуть обробляти землю, бо земля вже поділена або захоплена політиками. Ще один крок - і ми можемо її втратити остаточно.

Віра Піддубна: «Вважаю, що наша земля має належати тільки громадянам України. Вони люблять цю землю, вони її берегтимуть».

І такий підхід стосується не тільки землі. Фактично вся Україна вже майже два десятиліття живе без справжнього господаря. Українські політики зовсім не думають про країну, а якщо і згадують про неї, то тільки в контексті: «Що б ще продати та поділити?»

Відсутній будь-який розвиток. Більш того, політична влада віддала всю економіку країни на поталу олігархам, які зацікавлені тільки в тому, щоб якнайшвидше продати все закордону і на ці гроші, знову ж за кордоном, купити собі черговий маєток.

Політики розраховуються нашою з вами країною за свої борги перед українськими та іноземними спонсорами-олігархами, на гроші яких вони і ведуть свої постійні політичні ігрища.

А коли стає вже зовсім скрутно виправдовувати свої дії перед людьми, політики кличуть на допомогу «світову кризу». І намагаються переписати на неї свої гріхи.

Але українці – розумні люди і їх вже важко ошукати. Вони добре розуміють, де криза, а де політичний злочин.

Алла Бердишева: «Хочу сказати, що якби навіть не було світової кризи, то в Україні була б своя криза. Тому що її до цього свідомо довела влада. Не можна не розуміти, що вже багато років знищуються виробництво, село. І знищуються свідомо».

Як подолати цей негатив? Що ми маємо зробити сьогодні, щоб врятувати ситуацію?

Про це думали люди і вносили свої ініціативи до «Плану спасіння країни».

Алла Бердишева: «Головна наша проблема в тому, що ми не довіряємо не тільки владі, а й один одному. Ми повинні змінити ставлення один до одного. А це можна змінити, лише об’єднавшись».

І люди почали об’єднуватись навколо Народної армії спасіння, єдиної неполітичної сили, яка згуртовує людей на боротьбу з політичним свавіллям, розрухою думок і культури.

Люди бачать вихід з нинішньої ситуації тільки в системному підході, як ото Юрій Сашій: «Ми маємо системну кризу, і відповідно до цього повинні розглядати всі проблеми. Тобто, маємо не тільки хворе керівництво держави, ми маємо хворе суспільство».

Першочерговим завданням є встановлення причин нинішнього стану. І така причина вже відома – узурпація влади політичним кланом. Відірваність можновладців від реального українського життя та потреб народу. Юрій Михайлович бачить такий вихід з цього: «Реформувати державу з національної у соціальну. Прикладами таких держав зараз можуть бути країни Північної Європи.

У соціальній державі такі пріоритети: права і свобода особистості переважають над груповими, корпоративними та навіть державними інтересами. Держава для людини, а не навпаки».

Такої ж думки Володимир Мечников і пропонує нагальні кроки: «Перше. Треба негайно привести доходи громадян у відповідність із загальним рівнем інфляції, починаючи з вересня 2008 року.

Друге. Негайно погасити заборгованість із заробітної плати та порушити кримінальні справи проти справжніх винуватців цієї заборгованості.

Третє. Негайно припинити беззмістовні розмови про національне відродження і почати справжнє відродження».

Десятки ініціатив до «Плану спасіння країни» дала Вінниччина. І не тільки ініціативи щодо справи відродження країни. Люди приєднуються до Народної армії спасіння, беруть на себе частину роботи з протидії злочинній владі.

«Ми сьогодні знайшли дуже багато однодумців. Слушні ідеї, вагомі ініціативи – це внесок Вінниччини у нашу спільну справу. Поки нинішня влада продовжує ділити та грабувати Україну - не буде ні в нас, ні у наших дітей ніякого майбутнього. Тому ми маємо рішуче виступити проти злочинів нинішньої влади та відправити політиків у відставку. Раз і назавжди», - підбив підсумок Вінницького форуму зі збору ініціатив до «Плану спасіння країни» ініціатор його створення Олександр Пабат.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике