«Як голосує захід і схід Чернівців, так приблизно голосуватимуть і відповідні регіони України», - стверджують чернівчани й сердяться, коли їхню Буковину називають Західною Україною, й пишаються, що їхній мер Микола Федорук керує містом вже 15 років.
А до своєї мерії водять гостей, як до обов’язкового місця відвідин. Акурат о 12-й годині дня. Саме тоді на верхівці ратуші з’являється сурмач в народних строях й виконує «Марічку». До речі, героїня, якій присвячена відома пісня, живе й досі в одному з чернівецьких сіл. На цій же землі народилась нестаріюча «Червона рута» й її безсмертний автор Івасюк.
Це батьківщина Миколайчука й Ротару, Гнатюка й Яремчука. Самі буковинці жартують, що Чернівці – це місто митців і купців. Недарма Чернівецький ринок входить до найбільших ринків України. Залишаючись комунальним, Калинівський ринок Чернівців водночас став зразком розвитку малого та середнього бізнесу. Більше третини надходжень до міського бюджету – податки саме від цієї діяльності. Торги – споконвічне ремесло буковинців. Через Чернівці проходили головні торгові шляхи. Як проїжджати купцям, скільки платити мита за який товар - це все виписали в тексті грамоти, датованої 1408 роком.
Торік місто відзначило своє 600-річчя. Це свято не лише для українців, а й для росіян, євреїв, румунів, німців й так далі - аж для 36 національностей, які живуть у Чернівцях. Навіть двірник старовинного міста знав 5 (!) мов. Сучасний – окрім іноземної, мусить знати історію міста й мати вищу освіту. Щоб замітати панську вулицю, претендувало п’ять чоловік на одне місце. Вабить не тільки престижне місце - вулицю, за легендою, всипали трояндами, а й зарплата - від 2,5 до 3 тис.грн.
На Кобилянській, як жартують чернівчани, кожен бомж відчуває себе паном, бо йде по панській вулиці. Описувати її та ще 13 міських площ не варто. Все одно не вдасться. Адже памятки архітектури Австро-Угорської доби й дух, який віддає альпійське каміння, яким вимощені вулиці Чернівців, потрібно лише побачити й відчути.
Недаремно про Чернівці кажуть як про Прагу й водночас як про маленьку Австрію й Швейцарію. Кому що ближче, а чернівчанам передовсім - рідне місто, й це вони доводять справами. Місцевий бізнес вирізняє патріотизм, з яким підприємці позичали гроші мерії на реставрацію архітектурних памяток, доріг та вулиць міста. Квітковий годинник, який тільки планує Київ, Чернівці як дар від місцевого бізнесу мають вже три роки.
А на центральній - панській - вулиці люди отримали від одного із підприємців квіти на всі балкони. Відтоді там не побачиш жодної білизни на мотузках чи мотлоху. За останні три роки в розбудову свого міста чернівчани вклали близько 300 млн.грн.
Якщо не можеш допомогти, то не заважай – принцип, який спрацьовує в системі управління Буковиною, адже місцевий люд має таку виняткову харизму, що сам собі дає лад. Офіційний рівень безробіття в Чернівцях менше 1%.
Працюють підприємства, але жодного зі шкідливим виробництвом. Ба навіть на цегельному заводі не знайти болота, є свій зоопарк й спортивно-оздоровчий комплекс для працівників цегельні. Та все ж одним з пріоритетних і перспективних напрямків Буковини є туризм. Карпати й багата історико-культурна спадщина до цього спонукає, а місцева влада - сприяє. У місті понад 200 га території визнані історико-заповідними. Центр міста, який дихає історією, не спотворено жодною рекламою чи біг-бордом.
Місто без реклами? Дивно, але факт! Як і університет, в якому не лише навчаються, а до якого й ходять, як до музею, на екскурсії. Наразі йдуть перемовини про внесення університету до списку спадщини ЮНЕСКО. Університет і вже згаданий Калинівський ринок – це два містоутворюючих об’єкти. В університеті навчаються 20 тис. студентів.
За рівнем розвитку науки університет зайняв 7 місце серед українських вузів. Вертаючись з Буковинських Карпат, туристи обов’язково заїжджають до Чернівців, побродити вуличками, де народились і досі живуть вишукані легенди й міфи, на які за Чернівці багатший хіба що Львів.
Всю історію краю і міста залюбки розкаже будь-який двірник із панської вулиці чи кельнер, частуючи філіжанкою справжньої віденської кави. Їдьте, дивіться й дивуйтесь. Чернівчани завжди мають лише одне прохання до гостей: про все, що побачите в нас гарного, розкажіть всім, а що погане – лише нам.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЧЕРНІВЦІ - ВСЯ УКРАЇНА В ОДНОМУ РЕГІОНІ
"