«Прошу надрукувати мою сповідь. Надіюсь, що публікація вплине на свідомість окремих співробітників УМВС України у Вінницькій області», – пише у листі до «33-го каналу» Анатолій Докійчук з с. Барські Чемериси Барського району.
«Хочу розповісти читачам моєї улюбленої газети, що коять окремі працівники УМВС України у Вінницькій області. З 1 квітня 1990 року по 12 травня 2008 року я працював у Барському райвідділі міліції. Торік у травні я звільнився на пенсію (через хворобу) з посади начальника штабу в званні старшого лейтенанта міліції. Вислуга – календарна – на день звільнення становить 20 років один місяць шість днів. За висновком МСЕК, фактично я вже був інвалідом 3-ї групи із втратою працездатності 50%. У наказі про звільнення мені поставили
ст. 64 «б» (через хворобу), але з постановкою на військовий облік.
Це означало, що мені недорахували 5% до пенсії. З’ясувалось, що начальник ВЛК УМВС України у Вінницькій області необ’єктивно розглянула всі медичні документи про мій стан здоров’я. Після моєї поїздки в Міністерство внутрішніх справ і обстеження у Центральному госпіталі МВС України видано наказ начальника УМВС про зміну пункту стосовно звільнення мене.
Так, це була перша перемога щодо встановлення справедливості, але ще далеко було до повної. Суть у тім, що при звільненні працівника МВС на пенсію нараховується вихідна допомога та одноразова допомога з інвалідності. Крім того, у разі заборгованої плати необхідно нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини зарплати через порушення термінів її виплати.
У жовтні 2008 року я звернувся у Комітет з правоохоронної діяльності Верховної Ради України. Після цього через два місяці я отримав мізерну частину вихідної допомоги – 14,6% від нарахованої. Згодом, 24 січня 2009 року, я звернувся в суд із позовом до УМВС України у Вінницькій області про стягнення коштів та з проханням компенсувати втрату частини зарплати через порушення термінів її виплати і моральну шкоду в сумі 5000 тис. грн. На 17 березня було призначене судове слухання, а 18 березня я отримав залишок вихідної допомоги. Переді мною виникла дилема: заспокоїтись і відізвати заяву чи продовжити встановлення справедливості через суд? Зваживши всі «за» і «проти», вирішив зупинитись на останньому.
Суд тривав близько трьох місяців. За цей час вихідна допомога в сумі 31302 грн. та допомога з інвалідності – 27094 грн. мені були виплачені. 5 травня 2009 року Барський районний суд постановляє стягнути з УМВС України у Вінницькій області на мою користь 5328 грн. 08 коп. компенсації за втрату частини заробітної плати через порушення термінів її виплати. До сьогодні рішення суду не виконане і гроші не виплачені.
Мені залишилось чекати заходів, здійснених ДВС, щодо виконання постанови Барського райсуду від 5.05.2009 р. та на те, що після всіх цих непорозумінь, впертості та упередженості можна було б розійтись по-людськи. Працівники кадрового забезпечення УМВС, невже ви не думаєте, що прийде час і ви будете на пенсії?»
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЧОМУ УПРАВЛІННЯ НЕ ПОВЕРТАЄ ВІДСУДЖЕНЕ екс-начальнику штабу Барського райвідділу міліції Анатолію Докійчуку?
"