Святіший (в миру — Володимир Гундяєв) — онук машиніста-механіка Казанської залізниці Василя Гундяєва, батька восьми дітей.
Василь Степанович як глибоко віруюча людина майже всі зароблені гроші відправляв в афонські обителі на вічне поминання родини. Василь Гундяєв близько 30 років перебував у в’язниці, його відправляли у 7 висилок, але він залишився з Христом. Онук Василя Степановича — Володя Гундяєв — був єдиним учнем у школі, який не носив галстук. За це у шкільні роки довелось перетерпіти чимало: батьків викликали на педраду, його ганьбили у газетах. Але Володю ніщо не зламало: перед його очима завжди стояв дід, мужня людина, яка не боялася сповідувати Христа, а тому хлопчина був готовий ще в шкільні роки за свої переконання йти до кінця, навіть на смерть.
Репресії торкнулись й батька Патріарха Кирила — Михайла Гундяєва, майбутнього священика. За декілька днів до весілля його арештували і відправили на Колиму за те, що співав на кліросі подвор'я Києво-Печерського монастиря.
Володя Гундяєв (1946 р.н.) після закінчення Ленінградської духовної семінарії і академії у 22 роки прийняв чернечий постриг з ім'ям Кирил.
Третього серпня Патріарх був у древніх монастирях: Корецькому, Зимненському, Городоцькому.
4 серпня в другій половині дня Патріарх Кирил приїхав у Почаїв. Свята гора була схожа до Синайської, де зібралося близько 20 тисяч паломників та духовенства. Святішого перед Успенським собором особисто зустрічав Блаженніший Володимир, Митрополит Київський та всієї України. Вечірнє святкове Богослужіння з нагоди 450-річчя принесення чудотворної Почаївської ікони Богородиці на Волинь та 350-річчя обрітення мощей преподобного Іова очолив Патріарх Кирил. Опісля Богослужіння всю ніч люди мали змогу прикластися до чудотворної ікони. З нагоди ювілею поміняли сині царські стрічки, на яких з іконостаса спускають ікону, на червоні.
Було вже опівночі. Паломники не поспішали на нічліг на квартири. Спали просто неба на Почаївській святій горі, де 1240 року залишила відбиток правої стопи Пресвята Богородиця.
- Я, як і моя бабуся, у цю ніч сплю під небом, яке відкрите, — каже 40-річна Серафима із Запоріжжя. — Після вечірньої служби ми бачили на небі хрест. А сплю я на одіяльці, і зовсім не холодно. У цю ніч думаєш про своїх предків, а головне — просиш за дітей, онуків, правнуків, щоб вони теж мали здоров'я ходити у Почаїв.
Підйом для всіх о 4.00, бо почалася ранішня Літургія. Пізня була о дев'ятій. Служили у спеціально облаштованому місці на вулиці, бо у Почаїв прибуло стільки паломників, скільки не було за останніх 100 років. Служив Патріарх Кирил, йому співслужив Блаженніший із сонмом духовенства.
Близько тисячі паломників причастилися Святих Христових Таїн.
Під час проповіді Патріарх Кирил зі святої гори звернувся до Європи та християн і сказав:
- Ми пройшли через страшний досвід побудови світу і суспільства без Бога. Не повторюйте наш страшний урок… Церква Христова непереможна, і зруйнувати її не під силу людям. Сила віри українського народу — це та сила, яка тільки й здатна змінити життя у цій країні на краще.
Патріарх у Почаєві освятив дзвін і почав у нього дзвонити…
- Дивіться — вогонь йде зсередини дзвона, — загомоніли люди.
Святішому подарували ікону Почаївської Божої Матері. А він довго благословляв людей, дякував за масштабну соборну молитву, а тоді на чотири сторони благословив Україну.
Були й такі на святій горі, хто під Вратами стояв з гаслами «Кирила на мило» та інше. Старі люди відповідали:
- Татари 50-тисячним військом брали святу гору і не взяли, бо зійшла Цариця Небесна і захистила свою обитель.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
КОЛИ ПАТРІАРХ БИВ У ДЗВІН, з нього пішов вогонь. Як це було - у Почаєві бачив наш кореспондент
"