Ми вже повідомляли про страшне стихійне лихо у селі Печера Тульчинського району, коли у останні дні червня смерч та дощ із грозою знищили та пошкодили там багато людського майна, нажитого потом і кров'ю.
Нині центр села прибрали від наслідків лиха. Але і досі на землі лежать рештки шиферу та будматеріалів, деякі хати і досі світять брезентовими вікнами, розвалені та пошкоджені господарські споруди... Дехто вже відбудувався наново, і ніщо в його хаті та на обійсті нині не нагадує про червневий жах. Але багато хто із сільчан і досі живе, вірніше, існує на руїнах…
– Нічого в нас не змінилось, підлоги і стіни самотужки деремо, просили, щоб нам балки допомогли придбати, то усе лише за гроші. Я просив, щоб у акт вписали пошкоджений вхід на горище, і на виділені гроші зробити стелю. Але немає коштів, не виділили. А ніхто цю роботу робити не хоче. Ми де деремо, там і живемо, — з сумом зітхають Руслан та Ольга Журавлі. Вони і досі на руїнах, які щосекунди загрожують впасти на людей. А подружжю на ліквідацію наслідків стихії виділили аж 5 тисяч 600 гривень. – Вікна не можна відкрити, прогони в хаті суцільні, але ми спимо так. Потрібен подальший ремонт. Щось самі зробили, але треба робити далі. Але за які кошти? А ще треба їсти, у щось взутись, одягтись. Телефон не робить місяць! А нам ще віддавати десять тисяч боргу за будматеріали. За власні кошти під «хрестик» у нашому магазині взяли шиферу, і власник категорично відмовляється зрозуміти нас і відстрочити платіж. Ми звертались до сільради, але нам відмовили, мовляв, ви тоді одну суму вказали, а тепер іншу просите. Друзі сина допомагають, добре, що безкоштовно. Але куди людям зайти? Та й навіть чутки селом пішли, що ми спеціально самі собі вікна побили, а тепер додаткову компенсацію вимагаємо. Як так можна?
– Одразу після бурі я прошу в голови: зайдіть, будь ласка, подивіться, а він мені: «Я все бачу». Та ж не те, що на подвір'ї, а те, що усередині... А він мені знову: «Я не маю часу». І хата моя і досі у руїнах, син мій забився глиною, коли ремонтував. Мені виділили дві тисячі гривень, але ж тут ремонт далеко не на дві, ці гроші я витратила, коли дерева зносила, бляху прибирала, шифер. І задарма теж ніхто не хоче ремонтувати, усе за гроші і за гроші. Ніхто не хоче допомогти нічим, хоч я за життя ніколи нічого не просила, — плаче на родинному згарищі серед руїн Раїса Некивайко. А її сусідці Галині Роговській, яка теж живе на руїнах, виділили аж тисячу гривень...
У свою чергу, голова сільської ради Печери Василь Василишин заперечує «вибірковість» допомоги і каже, що кошти розділили пропорційно між усіма потерпілими родинами:
– Завдяки допомозі районної та обласної влади нам виділили близько 120 тисяч гривень, що складає десь 30-32% від необхідного, бо збитки склали близько 300 тисяч гривень. Нині проведений ремонт більшої частини будинків, але ще залишилось зробити внутрішні ремонти, підсобних приміщень та в деяких відновити дахи. Щодо того, що хтось скаржився на малу допомогу, то ми ж отримали не всю суму від необхідної, і якщо нам виділять решту коштів, неодмінно продовжимо надавати допомогу і надалі.
Різні настрої вирують у потерпілих жителів Печери. Дехто задоволений допомогою і вже зробив ремонт. Дехто б'ється як риба об лід... Так, люди із вдячністю згадують настоятеля місцевого храму отця Миколу. Кажуть, що священнослужитель допоміг кому міг грішми, хоч дав і небагато кожному, але все ж, коли кожна копійчина в потерпілих на вагу золота, за цю допомогу дуже вдячні.
А отого коня, якого підняло у небо смерчем, у подружжя Журавлів вже немає. Так і не одужав, бідний, після стихії, а згодом заслаб ще більше. Довелось людям пустити друга і годувальника у «розход». Нині родина з острахом дивиться прогнози погоди — кажуть, аби не було знову стихійного лиха. Адже другої подібної стихії вони можуть і не витримати. А між тим наближаються осінь, дощі, похолодання та зима. І що будуть робити далі люди?
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ЗА НАСЛІДКИ СМЕРЧУ НАД ПЕЧЕРОЮ КОМПЕНСУВАЛИ ЛИШЕ 30%. Найбільш постраждалі сім'ї продовжують залишатися з бідою наодинці
"