ОНУК МАРКА ТВЕНА ТА ПЛЕМІННИК ГОЛЛАНДСЬКОЇ КОРОЛЕВИ приїжджали лікуватися до Анни Коваль у село Бохоники Вінницького району

У родині знахарки вже кілька століть, з покоління в покоління, передається два шматки метеорита. Один у формі голубки, інший — у вигляді стопи. Результати дослідження канадських вчених показали, що це каміння має унікальні властивості зцілення. Анна Філімонівна називає камінці «Божою птицею» та «стопою святої Марії».

- Моїй бабусі це каміння передала її прабабуня. Хто передав його прабабуні - я, на жаль, не знаю. Бабуня називала його небесним камінням. Кілька років тому до мене приїжджали внук Марка Твена та племінник голландської королеви. Вони писали книжку «Україна очима американця» і брали на дослідження мою реліквію. Досліди підтвердили, що цей камінь не з комети і не з астероїда, а, найшвидше, метеоритний. Властивості у нього унікальні, бо заряджає воду іонами. Тільки вода повинна бути джерельна, бажано з закритого джерела. Я беру воду з струмка в колишньому селі Народинці, зараз це територія села Бохоники. Після очищення води каменем вона стає лужною, двічі дистильованою, бактерицидною, судиннорозширюючою, розчиняє тромби, має ефект знеболювального. Якщо робити компреси на ній, то вода діє як гірчичник. Вона також нейтралізує алергени.

Канадські вчені порекомендували Анні Коваль пити цілющу воду з розрахунку 30 мл на кілограм ваги. Тобто приблизно 2 літри на людину. Крім того, сказали, що цим каменем можна зарядити цистерну води.

– У мене є два камені — один з них у вигляді голубки, я її називаю “голубкою миру”, посланою з небес, та “стопа Божої Матері”. А на “стопі” відображені всі судини та нервові закінчення за анатомією людини. Водою з “голубки” я лікую все від голови до пояса. А от водою зі “стопи” — всі органи, які розташовані нижче пояса. Коли метеорит знаходиться в воді, я проказую над нею молитву.

За спеціальністю Анна Коваль — фельдшер-акушер. Все життя приймала пологи у вагітних Вінницького району. Завдяки дару, переданому бабусею, жінка бачила, хлопчик буде у вагітної чи дівчинка, а також, як дитина лежить в утробі. Сама ж знахарка ледве не померла немовлям.

– Я народилася в новорічну ніч у 1934 році, у розпал голодомору. І єдина зі всіх діток, народжених у той час в селі, вижила. Моя матір казала, що нічого путнього з мене не буде. Казала, що буде або якась бродяжка, або повія. А повитуха, як глянула на мене, благословила на бабу-повитуху — найдорожчу та найбажанішу гостю у кожній родині. Моя бабуня, у якої були ці камені, 10 років не відпускала мене від себе. Бачила, що маю дар зцілювати. Завжди, коли повз хату проходили стомлені люди, бабуня кликала мене до них. Я тримала руки на болючому місці на їхньому тілі - і біль проходив. За кілька місяців про це дізналася вся округа. Коли хто прихворів, всі йшли до мене.

Поки що Анна Філімонівна вагається, кому передати свій дар. Розповідає, що у неї сильний внук, який працює лікарем. Та поки не передає йому своїх умінь. Чекає часу.

– Потрібно бути безкорисливим, працюючи з цими каменями. Бабуня казала, що за воду я не маю права ні копійки взяти, інакше постраждає покоління до п'ятого коліна. Хіба людина щось дасть від душі. Мені канадці пропонували збудувати аптеку, аби я мала доходи з цієї води, але я не погодилась.

Крім води, знахарка лікує мазями на жирах диких тварин, які виготовляє сама. Жири використовує тільки з кози, лисиці та куниці. Через те, що на Вінниччині нема такої дичини, замовляє їх у Білорусі. Розтоплює, додаючи лісовий віск.

– До мене часто приїжджає лікарка з Словаччини обмінюватись досвідом. Вона запрошувала мене до себе працювати, бо, за її словами, тут я бідно живу. Та я легко можу довести, що багата. От у мене є знайомі — у них є гроші, майно, але люди чомусь до них не приїжджають. А всі їдуть до мене. Значить, мене цінують. Я маю цінність, а отже — я багата.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике