Після війни шестеро дітей з родини Нижників залишились круглими сиротами. Старший, Сашко, сам дитина, став батьком меншим братикам і сестричкам.
Величезна відповідальність з юних літ викувала характер хлопця. Знав, що вчитись треба понад усе. Над сиротою, кажуть, Бог з калитою… Після закінчення Ленінградського артилерійського училища Нижник успішно крокував щаблями військової кар’єри, аж поки у 1968-му доля не закинула його в Чехословаччину, на празьку «золоту весну». Коли побачив, як чехи самовіддано боролись за свободу і демократію — свідомість майора Нижника переломилась.
– За п’ять років вивчив чеську і словацьку мови, культуру, літературу. Як радянський офіцер, єдиний виступав на День Перемоги перед чехами їхньою рідною мовою. Я зрозумів, як треба по-справжньому любити свою Батьківщину, свою Україну, – згадує Олександр Іванович. – Повернувся в Союз – а тут нічого не змінилось! Хоча розмови про зміни були, але гноблення кожного паростка національної самосвідомості відбувалось, як і раніше.
– Олександре Івановичу, недоброзичливці закидають, начебто під час служби в Чехословаччині ви були завербовані КДБ…
– «Кагебiст» у кожнiй частинi добре знав, хто що робить, з ким п’є чарку, якi анекдоти розказує. А я цим нiколи не займався, навпаки, рятував тих, кого командування хотiло звільнити: той запив, той забув жiнку, знайшов собi чешку... Я був звичайним офiцером: поїхав майором, майором i повернувся в СРСР.
Почав викладати на кафедрi фiлософiї у вiйськовому училищi у Хмельницькому, займатись науковою роботою, писати кандидатську дисертацію. Отримав звання полковника. Керiвництво училища направило мiнiстру оборони подання, щоб менi як кращому викладачевi продовжили службу ще на 5 рокiв. Але служити далі не було сенсу. На лекцiях казав курсантам, що треба любити Україну, поважати її незалежнiсть. Викликали в КДБ мене не раз: «Товаришу полковник, що це ви говорите?»
Я розумiв – не варто чекати, поки з тебе знiмуть погони. I сам пiшов у запас.
З 1983-го по 1995-й рік — робота на кафедрi фiлософiї у полiтехнiчному iнститутi. Ох, i запам’ятали там Нижника! Студенти на руках внесли Олександра Iвановича в аудиторiю пiсля того, як добились вiдмiни рiшення вченої ради про його звiльнення.
Незабутнiй час! У Союзi перебудова зайшла в глухий кут, людям жилось все гiрше i гiрше... Комунiста Олександра Нижника, який мав чеськi i радянськi державнi нагороди, мучили запитання: «Чому? Хто винен? А як правильно?» У дискусiйному клубi «Iстина» вiн познайомився з Володимиром Мулявою, викладачем педiнституту. Взаємне порозумiння однодумцiв вiдбулось миттєво, позиції зiйшлись! Вони стали соратниками i вiрними друзями. I почалась плiдна робота! Спільні зусилля привели до створення Народного Фронту за перебудову, а потім – Народного Руху України.
– Двадцять років тому історичний перший з’їзд НРУ пройшов у Києвi. Iван Драч, В’ячеслав Чорновіл, Юрiй Костенко, Геннадiй Удовенко — якi легендарнi iмена! – погляд Олександра Iвановича потеплiшав. – А наших вiнничан, перших «рухiвцiв», хiба можна забути? Володимир Мулява, Василь Гурин, Микола Рябий, Арсен Зiнченко, Олена Яворська, Степан Вовк, Андрiй Мислинський, Анатолiй Малигiн, Володимир Осипчук...
З ними ми вiдзначали злуку iз Захiдною Україною у сiчнi 1990-го, із студентами ВПІ стояли у живому ланцюзi Київ-Житомир-Львiв. Як непросто тодi нам було!
Сьогоднi настало українське право... За вагомий внесок у державне будівництво і формування Збройних сил України Президент Ющенко нагородив Олександра Нижника орденом Богдана Хмельницького ІІІ ст.
Авторитетний, розумний, толерантний Олександр Іванович одноголосно обраний спiвголовою обласного комiтету з вiдзначення 20-рiчного ювiлею НРУ. Робота кипить, треба пiдготувати конференцiї, виставки, спортивнi заходи, тематичнi огляди, iлюстративнi матерiали тощо. Нижнику це до снаги — недаремно ж вiн один з кращих знавцiв українського нацiонально-визвольного руху, власник наукової i художньої бiблiотеки у 25 тис. томiв, дослiдник iсторiї Народного Руху України.
У Вiнницi урочисте святкування 20-рiччя НРУ пройде орiєнтовно 3-4 вересня, а у Києвi – 8-9 вересня. З пропозицiями до спiвголови комiтету Олександра Нижника можна звертатись за тел. 56-19-58.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"ЧЕСЬКА ВЕСНА" ПЕРЕЛОМИЛА СВІДОМІСТЬ ПОЛКОВНИКА НИЖНИКА. Як він пройшов шлях від приборкувача демократії у Чехословаччині до керівника народного руху на Вінниччині - сьогоднішня наша розмова
"