«Ні, ну які ці чоловіки паскудники! — пліткували ми днями з бабським колективом у затишній кафешці. — Зовсім нас не цінять і не бережуть».
“Уявляєте, мій вже третій рік годує казочками, що нарешті розлучиться, — зітхнула Люба. — Перших три місяці свято вірила і рахувала дні. Але строк все збільшувався: то в його сина день народження і не хочеться настрій дитині псувати, то нібито мама захворіла і боїться добити подібною звісткою, то на роботі проблеми і нема грошей, аби найняти окреме житло. Коротше, «бла-бла-бла»... Скільки разів плакала від образи, а все одно кохаю і щоразу приймаю. Мабуть, довіку мені у дівках ходити, бо люблю жонатого».
«Можна подумати, що як я з обручальною каблучкою на пальці, то від щастя скачу, — зауважила Іра. — Толку з мого Ваньки, як він ні грошей у спільний бюджет нормальних не приносить, ні по дому помогти не може. Ото тільки холодне пивко з холодильника і футбольний матч по телевізору знає. Цілий вечір на дивані пролежить нерухомо, як колода. А коли я, змучена турботами, ледь доповзаю до ліжка, то йому ще любощів подавай. Дорікає, що якась після весілля неласкава стала. Ага, я ж раніше робила за одного, а не двох. Теж мені сімейне життя...»
«Це в тебе, Ірко, ще поки дітей нема. Уяви, як мені з двома, — не витримала найстарша Вікторія. — І треба мені було одразу після школи тої «женячки»! У 19 років стала мамою. Яка у мене молодість?! Недоспані ночі, безкінечне прання... А Сашко собі в стороні. Ніби це лише мої доньки, сама зробила. Так романтики хочеться! Раніше і квіти дарував, і вірші присвячував, і в кіно водив. Цьогоріч навіть забув привітати з 8 Березня».
«Ваші хоч дому тримаються, а мій «котяра» через день під ранок приповзає у жіночій помаді, — зло кинула Крістіна. — Весь у татка свого. Дістали його інтрижки. І коли вже зупиниться?! Чи, мо’, думає, що я таке вічно терпіти буду? Найобразливіше, що мене з причиною і без ревнує мало не до кожного стовпа. Такі сцени влаштовує!!! А сам «святоша» вже півміста спокусив».
«Найкращий чоловік — мій папуга Гошечка! — раптом вигукнула Оля, і всі розреготались. — Чого смієтесь? Я серйозно. Гарненький такий, різнокольоровий. Тільки приходжу стомлена після роботи, то одразу сідає на плече і цілує. А ще говорити навчився. Вчора каже: «Я тебе люблю!» Оце я розумію, романтик!»
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
"НАЙКРАЩИЙ ЧОЛОВІК - МІЙ ПАПУГА ГОШЕЧКА! Він просто ідеальний і невиправний романтик"
"