зет на свете есть немало,
Но «Молодежку» кто читал,
Тому легко на сердце стало,
Он в жизни многое познал.
Здесь новости со всего мира
И тайн, сенсации не счесть.
И городской бомонд в эфире,
И конкурсы здесь тоже есть.
Идеальная там пара
Есть на первой полосе,
Там красуются девчонки -
Конкурс «мисс» во всей красе.
Про артистов сплетни есть,
Модную одежку.
Не зря лучшею признали
Нашу «Молодежку»!
Цей вірш нашій газеті присвятив талановитий хлопчик Дмитро Могир.
12-річного хлопчика одні називають другим Пушкіним, інші – послідовником Гаррі Каспарова. Свій вірш він присвятив і «Молодіжці».
Дмитрик – унікальна дитина. Це розуміє кожен, хто хоча б п’ять хвилин з ним спілкується. Де ви ще почуєте, щоб люди на ходу… говорили віршами?! Ось так, просто, без підготовки? А він може. На будь-яку тему: про погоду, хмаринку в небі, політичний стан у країні. І не як-небудь рифмує, а своїм оригінальним стилем. Багато хто називає його другим Пушкіним.
- Все розпочалось ще у дитинстві. Під час прогулянок він з легкістю складав невеличкі віршики, - розповідає Катерина Степанівна, бабуся. - Спочатку ми на те захоплення не звертали особливої уваги. Але одного разу в школі, на одному з уроків, вчителька сказала, що поставить найвищу оцінку тому учневі, який переповість новий матеріал. Дімочка підняв руку і почав говорити… віршами! Всі були вражені. Оплески і «12» у щоденнику. Згодом на природознавстві повторилось аналогічне. Тоді ми зрозуміли, що у хлопчика талант. Зараз усі його твори акуратно переписуємо в один зошит. Мріємо збірочку видати. Шкода тільки, що у місті мало творчих гуртків, де можна було б шліфувати талант. А поки що – самоосвіта.
Один з віршів Дмитро Могир присвятив самому Олександру Сергійовичу. Ось кілька рядків:
Поэм не слышал лучше в мире,
Как о «Руслане и Людмиле».
И сказок лучше не читал,
Пока о Пушкине не знал.
Славы в мире враз зажили,
Меня в момент заворожили
Его прекрасные царицы,
Его богатыри с морей
И три красавицы-девицы,
И мир волшебных лебедей.
Талант его границ не знал,
И дар его прекрасным был.
Ах! Как красиво он писал,
Чем памятник себе сложил.
Супер, правда? Є у нього шедевр і про квіточку пролісок.
Що за диво біля ніг,
Голівки біленькі.
Із-під снігу виглядають
Квіточки тоненькі.
Щоправда, усе закінчується прозаїчно – бабуся квіточки зірвала і понесла кошик не до онучат, а на ринок, бо ж криза! А про три місяці зимові, які порівнює з білими лебедями! А про красу неньки України! Душа мимоволі радіє, бо не перевелись таланти на подільських чорноземах.
- Буває часом, що нема музи і місяць не пишу, – зізнається Дмитро Могир. – Та потім прокидаюсь і починаю рифмувати. Інколи однокласниці просять: «Дімко, ну, склади щось про нас». Треба - то треба.
Та це далеко не всі здібності хлопця. Виявляється, минулого року він став ще й другим по області на шаховому турнірі. Дехто навіть охрестив послідовником Гаррі Каспарова.
- Коли маленьким був, то я йому розповіла про основні правила, - продовжує бабуся. - Через декілька днів він мене… обіграв! І такими ходами, про які навіть не знала. Згодом проходили повз офіцерів-пенсіонерів, які грають на вулиці. Онук підійшов, уважно подивився і почав радити іншу тактику. Вони просто оніміли, а потім сказали, щоб негайно записався у відповідну школу. Там нас сприйняли трохи прохолодно і скептично. Щоб перевірити, який у нього рівень, директор попросив, щоб зіграв з одним учнем. Через п’ять хвилин Діма виграв. Тоді з другим. Знову перемога. Так він став переможцем п’ять разів підряд. Одразу записали, присвоїли третій розряд. Має Кубок за друге місце у шахових змаганнях по області.
Дімочка зізнався, що грав навіть з… комп’ютером. Виграв! Правду кажуть, талановита дитина – талановита у всьому.
Ми попросили, щоб написав щось про «Молодіжку». Виявилось, це його улюблена газета. Що маленький поет про неї думає, ви вже прочитали на першій сторінці.
Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ДМИТРО МОГИР ЛЮБИТЬ ГОВОРИТИ… ВІРШАМИ!
"