Народна медицина розглядає людину як складний феномен

Останніми роками медичні установи України переповнені, в аптеках – черги. Ліки стали товаром, на якому фармацевтичні компанії заробляють мільярди. Невже люди почали більше хворіти або ж розучилися самостійно надавати собі допомогу?
Про формування здорового способу життя і народну медицину “Газеті” розповів головний лікар обласного центру здоров’я, позаштатний спеці­аліст із народної та нетради­ційної медицини Головного управління охорони здоров’я ЛОДА Юрій Островерха.
– Хотів би застерегти від скептичного ставлення до народної медицини. Ми використовуємо народну і нетрадиційну медицину не тому, що бідні. Її застосовують в усьому світі, зокрема в роз­винутих країнах. Проаналізувавши надання послуг з охорони здоров’я в 70-80 роках ХХ століт­тя, Всесвітня організація охорони здоров’я дійшла висновку, що без застосування надбань народної та нетрадиційної медицини не можна ефективно допомагати людям. Тому національним системам охорони здоров’я рекомендували вивчати досягнення народної медицини та застосовувати їх на практиці. Наприклад, у США, де дуже розвинута фармацевтична промисловість, в офі­ційному переліку засобів, дозволених для лікування, є живі п’явки. Чому? Тому що в цій державі надзвичайно поширена пластична хірургія і трансплантологія. Якщо паці­єнтові, приміром, пришили ампутовану кінцівку, потрібно поновити її живлення. Американці переконалися, що для відновлення кровопостачання немає нічого кращого за живу п’явку. Таке лікування широко використовують у наших офіційних медичних закладах, зокрема в перинатальному центрі, а також хірурги, гінекологи, кардіологи тощо.
Людина повинна пізнати себе, особливості свого організ­му. І насамперед має покладатися на власні сили, пам’ятати, що хвороба – це своєрідне тренування, урок для організму. Тому не варто намагатися перекласти свої проблеми на когось або вимагати, щоб хтось їх вирішив.
Важливо пам’ятати, що кожна особа – самодостатня, саморегульована система, яка має достатній запас і дуже часто туди непотрібно втручатися. Наприклад, людина має якісь негаразди, їй погано. Як їй діяти в цій ситуації? Насамперед необхідно усвідомити проблему, озвучити її, а не просто сказати: мені погано. Лише коли не вистачає внутрішніх ресурсів, потрібно звернутися по сторонню допомогу. І не просто при­йти до лікаря, а попросити про допомогу, що свідчитиме про активну дію хворого. Грамотний медик озвучить позицію: “Нас троє: ти, твоє захворювання і я – лікар, який може тобі допомогти. Щоб подолати недугу, потрібно об’єднати наші зусилля”. Це означає, що ескулап і пацієнт повинні бути активними партнерами. Насамперед вони мають з’ясувати, що стало причиною хвороби. Це може бути неправильний спосіб життя чи мислення, неправильне ставлення до людей, світу…
На відміну від офіційної медицини, народна роз­глядає людину як складний феномен, який має щонайменше три складові: духовну, душевну (або психоемоційну) та фізичну. Зазвичай офіційна медицина вважає, що духовною складовою мають займатися священики, культура, а вони зосере­джуються на тілесній частині. Хоча останнім часом офіційна медицина також змі­ню­ється, про що свідчить поява нового напряму – психосоматична медицина. Її представники стверджують, що більшість тілесних захворювань має корені в душевному стані. Наприклад, людину переповнюють страх чи гнів, і це негативно впливає на її організм. А проявляється це порушеннями в роботі шлунково-кишкового тракту. Лікарі зрозуміли, що не можна лікувати печінку чи виразкову хворобу шлунка без корекції психоемоційного стану. І тому почали залучати психологів для подолання цієї психосоматичної проблеми. Підхід до лікування людини має бути ширшим. Варто відмовитися від вузької спеціалізації.
– Деякі пацієнти теж це відчувають і шукають допомоги в представників народної та нетрадиційної медицини. Однак ті часто виявляються недобросо­вісними її представниками...
– Я чітко відмежував народну і нетрадиційну медици­ну від шарлатанства. Ми говоримо про тих осіб, які працюють легально, про фахівців, які або мають спеціалізацію, або на фаховому рівні використовують народні методи лікування, будучи дипломованими лікарями.
– А як ставитеся до самолікування травами?
– Категорично застерігаю від цього. Чому? По-перше, через забруднення довкілля заготівля дикорослих лікувальних рослин стає небезпечною. Особливо для людей – пересічних споживачів. Вони не мають інформації про забруднення ґрунтів, води на тій чи іншій території. Часто трави збирають біля магістральних доріг, звалищ тощо. Неправильно зіб­рані, висушені, приготовані для вживання рослини можуть навіть зашкодити.
Якщо ж люди хочуть лікуватися травами, то рекомендую або купувати їх у спеціалізованих фітоаптеках, або вирощувати в домашніх умовах.
Тут маємо керуватися мудрістю, яку пропагував батько медицини Гіппократ. Треба харчуватися так, щоб їжа була ліками, а ліки – їжею. Саме це пропонує нетрадиційна медицина, яку лікарі вивчають на кафедрі післядипломної освіти. Потрібно, щоб раціон людини на 60-70% складався з рослинної їжі: фруктів, овочів, зелені. А серед них можуть бути і трави з лікувальними властивостями, наприклад, перцева (холодна) м’ята, меліса тощо.
– І останнє запитання: хто очолює, керує діяльністю народної та нетрадиційної медицини і її застосуванням у медичній галузі?
– У міністерстві охорони здоров’я з цією метою створено відповідний підрозділ – комітет із народної та нетрадиційної медицини, який і опікується ними.
Розмовляв Василь Худицький

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике