ОРДЕНА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ІНВАЛІД ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ ПЕРШОЇ ГРУПИ ОЧІКУЄ ВЖЕ ЧОТИРИ РОКИ

Олександра Герасимівна Ястремська родом з Чернігова, та війна закинула її аж під Сталінград. Багато довелось страшного побачити на своєму шляху. Будучи старшою операційною сестрою, рятувала життя тисячам пораненим у битві на Курсько-Бєлгородській дузі, не шкодуючи ні сил, ні здоров'я.

При звільненні Харкова Олександра Герасимівна була важко поранена в живіт, а кістки ліктьового суглобу взагалі були розтрощеними. Всього тринадцять ран залишились на понівеченому тілі, які нагадують про себе й досі, однак вижити все-таки вдалося.

- У 20 років я стала інвалідом, - каже пенсіонерка, - а все своє подальше життя присвятила роботі сільського дільничного лікаря. Це були важкі післявоєнні роки. Однак мені дуже подобалось в Іванівці, як то кажуть, навчили мудрості сільські люди. Мене нагородили орденами «Червоної Зірки», «Вітчизняної війни» І ступеня, багатьма медалями. Та останню нагороду - орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, який мали вручити ще в 2003 році, не одержала по цей день, лише довідку дали.

Зараз 86-річна Олександра Герасимівна проживає у Вінниці. Бабуся каже, що нічого страшнішого в житті немає, аніж старість, яка позбавляє сил і робить тебе нікому не потрібною. Якогось визнання чи матеріальних благ вона не просить, але отримати орден, яким мала б бути нагороджена ще 6 років тому, Олександра Герасимівна дуже хоче. Каже, що у нас більше "тріскотні" та красивих слів, аніж справжньої допомоги тим, хто повернувся з війни інвалідом і її потребує. Своє теперішнє існування навіть не може назвати життям, але, на превеликий жаль, буває ще й гірше. Та хотілося б отримати заслужену нагороду замість папірця.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике