СВОЮ НАРЕЧЕНУ ПОКІЙНИЙ ВОЛОДЯ БІЛИНСЬКИЙ ПОКАЗАВ МАТЕРІ... У СНІ. Валентина Павлівна з чоловіком таки розшукали її ще на землі і провели в останню путь. Ця неймовірна історія не залишить байдужим жодного із вас

Нещодавно ми писали про загибель розумного і талановитого хлопця, червонодипломника вузу і випускника Школи молодого журналіста «33-го каналу» Володимира Білинського. Нагадаємо, 23-річний юнак покинув цей світ як герой, бо втопився, рятуючи свою дівчину. Через два тижні після похорону до нас звернулись його батьки і розповіли ТАКЕ продовження, від якого, мабуть, навіть у найбільших скептиків зміниться ставлення до загробного існування…

- На третій день, як поховали синочка, він мені приснився, - пригадує Валентина Павлівна, мама. – Нібито Вовочка стоїть з якоюсь незнайомою дівчиною і каже: «Мамочко, цю наречену мені послав Господь. Відведи нас швидше до нашого стоматолога». Уві сні було чітко видно її обличчя. Вони обоє світились щастям… Я прокинулась і, порадившись з чоловіком, вирішила дізнатись, чи, бува, того дня більше ніхто не втопився з дівчат. Виявилось, що 5 липня, крім Вови, підступна річка забрала ще двох – дорослого чоловіка і 22-річного парубка. Дівчат не було. Та я на цьому не зупинилась. У газеті ми прочитали, що у автокатастрофі загинула 19-річна дівчина-водій. Але серце мені підказувало, що то не та, яку шукаємо. Образ зі сну постійно стояв перед очима…

Пройшло кілька днів, і згорьовані батьки почали потроху забувати про незвичний знак. Та через два тижні - знову сон. На цей раз покійний син просив, щоб до нього на могилу прийшли з квітами. Вже наступного дня подружжя Білинських з величезним букетом навідалось на кладовище. В цей день недалеко від місця поховання Володі копачі готували нову яму. Підійшов упорядник, який розповів, що там покоїтиметься тіло 20-річної дівчини, яка приїхала до батька на відпочинок з Москви (там після розлучення жила з мамою і вітчимом. – авт.) і… захлинулась у воді! Згодом батьки зрозуміють, чому у сні син просив відвести до стоматолога, бо з’ясується, що донька їхньої знайомої, яка і працює зубним лікарем, зараз перебуває у Москві. Мабуть, Вова таким чином давав підказку, що наречена, знайдена ним уже на небесах – москвичка. Це було перше дивовижне співпадіння з десятка майбутніх…

– Коли ми почули, що топилась вона, як і син, у неділю (він – 5 липня, вона – 19), ще й у майже той самий час – на початку четвертої, то були вражені, - продовжує Йосип Йосипович, тато. – Знайомі порадили, що у таких випадках потрібно покласти на труну дівчини рушник і хліб. Наступного дня, дізнавшись, що батько Юлі живе на П’ятничанах, одразу ж туди виїхали.

Щодо рушника, то також не менша містика. Після похорону Вови виявили, що один залишився зайвий. Дивно, адже купували начебто рівно стільки, скільки було необхідно. Спочатку не знали куди дівати, а тут таке...

Вони довго не могли знайти правильну дорогу. Раптом Валентина Павлівна пригадала ті краєвиди, хоча ніколи там не була. Просто зранку вкотре приснився син, який возив її цією вулицею. Яким же був шок, коли побачили, що сама вулиця називається іменем Бєлінського! (їхнє прізвище майже ідентичне – Білинські – авт.)...

Юлю, як і Вову, хоронили у вівторок о 13.00. Вона була одягнена у білу сукню, він - у костюм нареченого. В обох на пальцях однакові обручки (їх купили батьки, наче зговорились), а на грудях - весільні квіти.

Валентина Павлівна ледь протиснулась через натовп, щоб поглянути на дівчину і нарешті розставити усі крапки. Спека неможлива, і обличчя Юлі трішки почало деформуватись. Жінка розчарувалась, бо не впізнала в ній ту дівчину, яку їй показав Володя уві сні... Але коли повернула голову і побачила зажиттєвий портрет покійниці, то мало не зомліла. Безперечно – це була саме та наречена, яку Вова привів їй показати з небес...

– Боялись, що люди подумають, ніби ми несповна розуму, але таки наважились підійти і розповісти про все рідним Юлі, – кажуть Білинські. – На щастя, ті повірили і дозволили покласти рушник і хліб, а ще попросили, щоб ми долучились до прощальної церемонії.

Ще один збіг (а, може, закономірність?! – авт.) – фотографії Вови і Юлі стоять в однаковісіньких рамках, хоча купувались різними людьми, у різних районах міста, у різний час… Хлопця ховали, як годиться у таких випадках, з гілочкою молодої вишні. Над могилою Юлі, яка в кількох метрах від Вовиної, також росте… вишня!

Їхніх мам звуть Валентинами, а бабусь – Вірами… Обоє народились під сузір’ям Лева (Вова – 26 липня, Юля –10 серпня). Коровай в останню путь обом спекли хрещені…

- Коли після кладовища люди прийшли у кафе на поминальний обід, то побачили, що на стіні висить два серця, - розповідає мама Володі. - Тут перед поминками було весілля, от і забули зняти. Мама Юлі почала плакати і сказала присутнім, що у її дочки сьогодні також весілля, але без танців, а ми - зведені нашими дітьми свати.

У смерті 20-річної Юлі багато незвичного. Дівчина 4 роки не була у Вінниці, а тут раптом приїхала погостювати до батька. Їй у нашому місті дуже сподобалось, навіть не хотілось повертатись до Москви. Усім понавозила гостинців. Дуже вихована і привітна була, навчалась у вузі… В неділю вирішила скупатись у річці на Сабарові. Матрац перевернувся, і вона захлинулась водою. Сама випливла на берег, дуже кашляла, але до лікарів все ж не хотіла звертатись. Думала, що само минеться… Не минулось, бо коли вже доправили у реанімацію, то пролежала п’ять годин у комі. Медики так і не врятували її. Дівчину вбила краплина води… Вові не вистачило долі секунди, щоб вдихнути повітря. Знову ця підступна крапля води…

- Я дружила з Юлечкою із самого дитинства, листувались, - ділиться спогадами Наталія Василюк. - Знаєте, вона ніби передчувала власну смерть. Домовилась з усіма знайомими про зустріч у вівторок, попросила, щоб обов’язково прийшли попрощатись. Я ще тоді здивувалась, адже їхати у Москву Юля мала лише у суботу. За кілька годин до смерті і навіть після того, як топилась, телефонувала мені. Ніби щось хотіла сказати.

Сьогодні портрети Юлі і Вови стоять у квартирі Білинських поряд. Усі кажуть, що вони гармонійно доповнюють один одного.

- Вона нам тепер як дочка, - плачучи, зітхають батьки. – Саме про таку невістку завжди мріяли. А синок допомагає нам і з того світу. Ми з ним постійно розмовляємо. От буває забудемо, де поклали якусь річ чи гроші і вголос просимо: «Вовчику, сонечко, допоможи». Обертаєшся – а перед очима те, що загубилось.

Перед днем народження Вови (26 липня йому мало виповнитись 24 роки) подружжя Білинських повінчалось. Вирішили не зволікати, а зробити цей серйозний обряд до сорока днів, поки душа його ще на землі.

– Перед цим він мені сниться і каже: «Матусю, чому не одягаєш те намисто, яке я тобі подарував? Тим паче, нагода така!» - зізнається Валентина Білинська. – Так вийшло, що я у тій прикрасі обвінчалась.

- А я просив у Господа, щоб Він дав якийсь знак, як там синочок, - доповнює батько. – От Бог і відкрив мені очі. Ми погодились, щоб усю цю історію опублікували у вашій газету з єдиною метою – може, якийсь атеїст навернеться на стежку істини або хто сумнівався, той увірує остаточно. Потойбічне життя існує, і готуватись до нього треба постійно, не відкладаючи на потім. Не всім судилось дожити до 90 років… Хтось покидає цей світ і у 23, як мій Вовочка.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике