СЛІД ПУКАЧА НА ВІННИЧЧИНІ. "Ми з ним навіть чарку пили", - діляться сільчани

Генерал Пукач та його співмешканка Лідія часто гостювали на Вінниччині у її рідному селі Куманівцях Хмільницького району.

У далеких від Вінниці (понад 70 км), але близьких від Хмельницької та Житомирської областей Куманівцях Хмільницького району Лідію Григорівну знають не з чужих слів та телеекранів «справи Пукача» як співмешканку, яка видавала його за брата свого померлого чоловіка та жила з ним на Житомирщині.

Саме там нинішня героїня історії з Пукачем народилась і провела своє дитинство, вчилась у школі, а потім, після закінчення місцевої тоді «восьмирічки», поїхала шукати свою долю у країні і знайшла її на Луганщині. Тут і по району й досі живуть її родичі, тут поховані її батьки. І дотепер її пам'ятають багато куманівчан.

- Ну, звичайно, упізнала, як ще по телебаченню її показували. Це ж моя учениця, тепер вона — Загорулько по чоловікові, а її дівоче прізвище Чекотун Лідія Григорівна. Жили вони по тій вулиці, яка веде на Хмельниччину, там і сестра її донині мешкає. Сестра її у школі працює зараз прибиральницею, її Любов Григорівна звати, і вона на рік молодша за Ліду. Брат теж у школі робить оператором газової котельні, — усміхнулась, роздивляючись фото односельчанки, Ніна Кирилівна Овчарук, вчителька Куманівецької школи 1-2 ступенів, депутат Хмільницької районної ради. — Вчилась Лідія Григорівна у школі непогано, була дуже скромною і працелюбною. Взагалі, її велика родина — три брати і дві сестри - уся скромна і працелюбна, її батьки рядові колгоспники, усі, як бджілки, працювали. Згодом я її у селі не бачила, до речі, їхній клас так разом ніколи не зустрівся. Видно, такі недружні були.

Схоже розповіла Ганна Михайлюк (дівоче прізвище Огородник) — однокласниця Лідії Григорівни:

- Дівчина собі як дівчина, нормально вчилась, але все більше й більше по господарству працювала. Вона у Луганську на кухаря вивчилась і у село не повернулась. Лише згодом інколи приїжджала, і сина її я тут бачила, теж приїжджав із нею.

Але ще більший сюрприз очікував нас від Ніни Овчарук, яка цілком серйозно заявила:

- А я знала, де Пукач, от тільки не вірила. Близько року знала. Бо брат її казав, що Пукач у Ліди, а я лише сміялась, думала — його шукають, а тут усі знають, усе відкрито. Але ж і сам Пукач із Василем Васильовичем (директором місцевої школи - авт.) чарку пив і тракторцем приїжджав, що по телебаченню показували. За столом вони сиділи, це брат Ліди і односельчани казали, а я ще думаю, що так відкрито? Казали, що це навіть протягом цього року було.

Це і підтвердив з чистою совістю незабаром той самий Василь Васильович Ядвіжин, директор Куманівецької школи.

- Її брат, який працює у нас в школі, весь час розповідав, що у них живе Пукач. Але ми сміялись, не вірили. А потім я сам його бачив. Він же сам з Хмельницької області, із покійним чоловіком цієї жінки двоюрідні брати, — зазначив Василь Ядвіжин.

- А що він робив у Вас?

- Пас череду і в нас, і там. Я з ним навіть чарку пив, коли Пукач в село на цьому самому тракторці приїжджав, так сиділи собі, розмовляли про щось. Він їздив постійно до односельців наших, забирав їх “бусиком” у своє село ремонтувати сільгосптехніку, наймав водіїв, у гості їздили і їздив сам сюди. Але їздив через поля, так званим «Чорним шляхом» — «Сталінською трасою», яка не проходить повз села. А одного разу, коли трактором оцим приїжджав, то ставав біля школи. Певно, це у минулі роки було, бо останній рік вже Володя мовчав за нього, а решту років за нього розповідав, що бачив Пукача. Я теж говорив, але ніхто не вірив.

- А як Вам екс-генерал у спілкуванні? Кажуть, Ви із ним чарку пили?

- Так, дійсно, пили. Нічого в ньому особливого, як і усі. А Пукач зовні приємний дядько, такий, як зараз, його по телебаченню показували, лише без борідки, нормальний, комунікабельний, працелюбний. Вони, кажуть, навіть у нас у селі хотіли хату купити, але, певно, вирішили, що не треба уваги зайвої привертати. Але всі й так знали.

- А чи не цікавились по селу правоохоронці екс-генералом чи його співмешканкою за ці роки із оголошення його у міжнародний розшук?

- Ні. Певно, йому сказали — ти сиди там, а як буде край, то ми тебе візьмемо, — згадав Василь Ядвіжин.

Михайло Парсяк, голова сільської ради Куманівців, повідомив, загалом за ті 19 років, що проживає у цьому селі, і за термін керування місцевою громадою про Лідію Григорівну та про самого Пукача у селі нічого не чув і не бачив. За його словами, вона жодного разу офіційно не зверталась до сільради, до голови чи секретаря. В тому числі, і 31 березня 2008 року, коли у довідці з Луганщини вона начебто планувала повертатись у Куманівці і навіть речі перевозити.

У хаті Чекотунів, де жила Лідія Григорівна, мешкає нині її сестра. Але ніхто з родичів, ані вона, ані брат, той самий Володя, спілкуватись із журналістами не побажали. Що ж, рідних можна зрозуміти... Адже доля Лідії Григорівни викликає нині багато запитань...

У селі Молочки Пукача звали «Тюлькою»

Як відомо, головний підозрюваний у вбивстві Георгія Гонгадзе Олексій Пукач у село Молочки Чуднівського району на Житомирщині, де його й затримали, приїхав влітку 2008 року. Разом з ним до села прибула жінка на ім`я Лідія Загорулько.

Колишній генерал-лейтенант СБУ «в миру» носив ім`я Петро. Його співмешканка представляла його сусідам як брата свого покійного чоловіка і розповідала, що він колишній капітан далекого плавання, на пенсії. Як розповів голова Молочницької сільради Петро Кривицький, пара жила на доходи приватного господарства — здавали молоко від власних корів, продавали картоплю.

Невеликий будиночок, де проживав Олексій Пукач останній рік, був більш ніж скромним.

17 вересня того ж року Лідія Загорулько офіційно оформила на себе будинок, льох і прилеглі до нього 48 соток землі. «Маєток» був куплений у колишніх господарів, ймовірно, за 10 тисяч гривень. У селі Пукач мав репутацію тихої і непомітної людини. Спершу він відпустив довгу бороду, але потім її обстриг.

Коли запитували у Лідії, що то за чоловік разом із нею живе, відповідала, що брат її покійного чоловіка. Він був капітаном далекого плавання. Тепер на пенсії. У її будинку реєструватися не буде, бо має реєстрацію у Києві. А сюди приїхав просто допомагати, бо треба ж після купівлі ремонт зробити, та й по господарству їй легше поратися, коли він поруч.

А господарство справді завели чималеньке. Біля хати 51 сотка землі, Лідія написала заяву, що просить ще 40 соток. Сесія задовольнила це бажання.

Нові мешканці завели три корови, бичка, свиней, птицю.

- Він сам корів доїв, — розповідала сусідка.

Сусіди стверджують, що не дуже вірили, коли казала, нібито «дядьку Петру» 70 років. Хоч і бороду завів, видавався молодшим. Спочатку колишнього генерал-лейтенанта і його співмешканку вважали сімейною парою. Ліда навіть зверталася до свого співмешканця Альоша і не пояснювала, хто він такий. Але через деякий час «Олексій» перетворився на Петра Миколайовича, і виявилось, що він зовсім не чоловік, а брат її колишнього чоловіка, капітан далекого плавання.

Цікаво, що Лідія Загорулько вирішила називати Олексія Пукача ім`ям... свого померлого чоловіка. Петро Миколайович Загорулько помер у віці 48 років 30 вересня 2007 року, тобто за рік до переселення Пукача у село Молочки.

За деякий час у господарстві Пукачів-Загорульків з`явився старий трактор і невеликий білий фургон.

З перших же днів один з сусідів дав «капітанові далекого плавання» кличку «Тюлька». Для багатьох він так «Тюлькою» і залишився — його ім`я згадував мало хто.

Зрідка колишнього генерал-лейтенанта бачили на пошті, один раз — у сільраді. До речі, односельці стверджують, що ніколи не бачили колишнього генерал-лейтенанта з мобільним телефоном. За їхніми словами, телефон у сімействі був тільки у Лідії Загорулько.

Операцію по затриманню Пукача почали ще минулої суботи-неділі. Але велася вона досить дивно: дії співробітників СБУ не тільки не залишилися непоміченими, а й викликали ажіотаж у місцевих жителів.

На околицях села з`явилися пости ДАІ, чого раніше не траплялося. Ще підозрілішими виглядали нічні пересування невідомих людей полями навколо місцевого озера.

- Їх видно було навіть вдень, — розповідають у селі. — Якісь люди приїжджали на машинах з київськими номерами і нишпорили по кущах. А то сиділи на озері — нібито рибу ловили, на юшку, кажуть, приїхали.

Дійшло до смішного. У понеділок, 20 липня 2009 року, у відділення міліції Чудновського району Житомирської області подзвонив невідомий житель села Молочки. Чоловік скаржився, що вже другий день по селу на «дев`ятці» їздять дивного вигляду люди, ховаються по кущах і прикидаються рибалками.

- Який номер у машини? — запитали у міліції.

- Нуль, дев`ять, сорок три, — відповів той, що дзвонив. — Нуль, дев`ять, сорок три, ЕТ.

- ЕТ?! А ми їх знаємо. Не чіпайте їх, їм там треба попрацювати.

Дані про те, яким чином відбувалося затримання, різняться. За словами очевидців, у другій половині дня вівторка, 21 липня, будинок Олексія Пукача був оточений бійцями «Альфи». Самого розшукуваного у будинку не було. Співробітники служби безпеки зайшли до нього додому і стали чекати. Колишній генерал-лейтенант повернувся приблизно о 19.30 і одразу був затриманий. За словами очевидців, слідчі завели його додому і залишалися там близько двох годин. З настанням темряви Олексія Пукача посадили в автомобіль і відвезли.

Після затримання Олексія Пукача за Лідією Загорулько був закріплений підполковник СБУ. Співмешканці затриманого було вказано з дому не виходити і відкривати двері тільки по дзвінку із Служби безпеки.

Але за добу після арешту Пукача за Лідією Загорулько приїхав автомобіль з київськими номерами і разом зі співробітником СБУ, який чергував у неї вдома, відвіз її в невідомому напрямку.

Чому Пукача арештували тепер?

Олексій Пукач буде знаходитися під вартою три місяці. Рішення про запобіжний захід прийняв Печерський суд Києва, повідомляє СТБ. За словами правоохоронних органів, про це попросив сам затриманий, тому що боїться за своє життя.

Засідання суду тривало три години, і весь цей час під будівлею знаходилися бійці підрозділу «Альфа».

По закінченні засідання Пукача, переодягненого у бійця «Альфи», вивели у супроводі спецпідрозділу і посадили в одну з п'яти машин ескорту. Фактично Пукач — це єдиний високопосадовець, який залишився живим і який може допомогти у розкритті обставин вбивства журналіста, пише сайт «Подробності». Інші можливі фігуранти справи за дивних обставин померли. Так, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко покінчив життя самогубством двома пострілами у голову. В генерала Едуарда Фере стався інсульт, після якого він пробув у комі майже 6 років і помер кілька тижнів тому, не приходячи до свідомості. Не вижив після інсульту і Юрій Дагаєв (генерал-полковник МВС), причому крововилив у мозок обох високопосадовців стався із різницею у 3 тижні (за однією із версій, Фере і Дагаєв давали наказ Пукачу на ліквідацію журналіста).

За матеріалами слідства, нібито саме Пукач є головним виконавцем цього замовлення. Принаймні, такими є свідчення його колишніх підлеглих — Валерія Костенка, Миколи Протасова і Олександра Поповича. За даними слідства, вони разом з тодішнім генералом викрали і вивезли за Київ Георгія Гонгадзе. А Пукач начебто власноруч задушив журналіста.

Знайти замовників убивства Гонгадзе — одна з обіцянок чинного Президента Віктора Ющенка, яку він давав перед виборами. І от за 5 років по тому (перед наступними президентськими виборами) — раптово знайдено Пукача.

Але чи допоможуть свідчення екс-міліціонера знайти справжніх замовників убивства — велике питання. Адже тепер перевірити будь-які його слова майже неможливо.

Наступне питання: чи не використають Пукача у політичній грі для компрометації тих чи інших політиків напередодні президентських перегонів?

І останнє — чи виживе Олексій Пукач у ході слідства?

Нагадаємо, вдова журналіста Георгія Гонгадзе Мирослава вважає, що кримінальна справа про вбивство її чоловіка вплине на результати майбутніх виборів Президента.

Колишній співробітник президентської охорони Микола Мельниченко вважає, що затримання Пукача пов'язане з наближенням виборів Президента. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко здивована, що Пукача затримали тільки зараз — перед виборами.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике