Здебільшого в безпліддя дуже прості причини

Останнім часом в Україні настільки часто говорять про бездомних дітей, що в бага­тьох може виникнути враження: в нашій країні на світ з’являється чимало дітлахів, вони наро­джуються легко й безтурботно. Утім проблем тут вистачає. Чи не найбільше про них відомо директорові медичного центру “Інтерсоно” Олені Мороз.
– За останні роки ситуація справді погіршились і не лише в нашій країні, – розповідає директор медичного центру “Інтерсоно” Олена Мороз. – На безпліддя нині страждає 15% населення земної кулі, з цим зіштовхується кожна шоста подружня пара. При цьому 40% випадків припадає на чоловіче безпліддя, стільки само – на жіноче та 20% – на ідіопатичне (коли причини безпліддя не виявлено). Дуже часто в ідіопатичному безплідді ховається якась імунологічна несуміс­ність у подружжі: неможливість настання вагітності чи неможливість виносити дитину.
Причини цього явища можуть бути різними. Якщо роз­глядати Україну, то найбільше на появу цих захворювань впливають наслідки Чорнобиль­ської катастрофи, які стали відчутними лише тепер. Адже постраждало молоде покоління, якому тоді було 6-10 років. Ще одна причина – старіння нації. Нині в нас, як і у всій Європі, жінки зволікають із народженням дитини щонайменше до 30 років. Середній вік породіль в Києві становить 32-33 ро­ки, а це означає, що жінки можуть зіштовхуватися з різними проблемами. А з урахуванням соціальних негараздів у країні дехто взагалі не бажає наро­джувати. Тому що немає змоги утримувати дітей.
Як свідчить досвід, дуже час­то жінки не стежать за своїм здоров’ям. Нещодавно до нас прийшла пані, яка не була на прийомі в гінеколога близько двадцяти років. Є такі, які десятиріччями не відвідують лікарів. Це ненормально, бо кожна жінка повинна хоча б раз на рік проходити огляд у гінеколога. І не простий огляд, а з ультразвуковим обстеженням, оглядом молочних залоз, щитоподібної залози, яка також бере участь в ендокринно-гінекологічних процесах. На жаль, люди мають велику недовіру до лікарів, і про це теж треба говорити. Як не прикро, але західні медичні компанії стимулюють підвищене вживання ліків, у тому числі й серед здорових осіб. Натомість східна медицина має зовсім інший підхід.
– Коли майбутня жінка повинна починати дбати про своє здоров’я?
– Вважаю, це головне завдання матері: готувати дитину до життя, розповідати про те, як потрібно створювати сім’ю, як дівчина повинна доглядати за собою, коли народжувати дітей тощо. Бо коли дівчина стає жінкою, робити це буває вже пізно. Люди мають бути готовими до всього, для цього є досвід батьків, старших людей. Сімейну культуру необхідно обговорювати і прищеплювати в середній школі, “вишах”. Уважаю, ще 10-15 років тому ситуа­ція в цих питаннях була значно кращою. Тепер вона погір­шується. Наслідки чисельних абортів можуть бути непередбачуваними.
Нерідко деякі сімейні пари витрачають десятки років на лікування безпліддя. Тоді як є сучасні методи, які дозволяють досягнути бажаних результатів за певний проміжок часу. За підрахунками медиків, у середньому жінки, які вирішують лікуватися від безпліддя, ви­трачають на це по шість-вісім років. Унаслідок цього людина втрачає віру в усе на світі, її імунна система “сідає”. У принципі, цей термін можна скоротити до півтора-двох років. А якщо підрахувати кошти, за­трачені за цей час, то разові витрати на одну ефективну процедуру є мізером.
– Чим займається ваш медичний центр?
– Переважно допомагаємо жінці й чоловікові, в яких з якихось причин вагітність не наступає природнім шляхом. Складовою цього процесу мо­же бути використання донор­ських матеріалів. Коли ж жінка не може народити дитину, відбувається залучення іншої – сурогатної матері. Тоді в донора беруть яйцеклітини, заплід­нюють їх в умовах лабораторії та переносять у матку сурогатній матері, яка пого­джується допомогти іншій жінці в народженні дитини. Вважаю, нічого поганого в цьому немає.
– Як вважаєте, безпліддя – це захворювання здебільшого набуте чи спадкове?
– Сказала б, що воно радше набуте. У чоловіків до цього може призвести захворювання на свинку, після якої зникають сперматозоїди. Хоча не завжди. Тому дуже важливо знати все про свою сім’ю. Нерідко відбувається передача спадкової генетичної недуги муковісцидоз, пов’язаної з порушенням процесу обміну речовин. Унаслідок цього відбувається загущення слизу. Носіями цього захворювання можуть бути й жінки, й чоловіки. І коли такі люди хочуть створити сім’ю, природа блокує народження дитини: вагітність або не настає, або достроково переривається. У такий спосіб природа захищає людину.
– Що робити в такому разі?
– Є два варіанти: підібрати іншу сперму або інші яйцеклітини, щоб не було носіїв цих захворювань.
– Як зазвичай реагують на це чоловіки, для яких продовження роду – щось надзвичайне?
– Чоловіки завжди гірше реа­гують на донорську сперму, ніж жінки, яким треба брати донорську яйцеклітину. Людям складно усвідомити свою недосконалість, повірити, що у всіх можуть бути діти, а в них – ні. Тому в нашій клініці є психологи, які допомагають подолати біду. З іншого боку, життя є життя, і якщо ми не можемо змінити якісь речі, до них треба пристосовуватися, шукати вирішення. Урешті-решт, не ті батьки, які народжують, а ті, які виховують.
– Наскільки часто виявляєте складні випадки безпліддя?
– Переважно в безпліддя можуть бути прості причини, зо­крема психологічне зациклення. Дуже часто перешко­джають психологічні травми, які жінка отримала в дитинстві. Тому, коли згодом вона хоче завагітніти, ця травма “випливає” на рівні під­свідомості й не дозволяє їй це зробити. Такий психологічний блок можна усунути.
Важливо звернути увагу на таку ситуацію, коли сімейна пара прагне з допомогою дитини вирішити якісь свої проблеми. Наприклад, чоловік іде із сім’ї й жінці терміново потрібно завагітніти, щоб він залишився. Нам дуже не подобаються такі рішення, бо це неправильно. Дитина має бути бажанням двох людей. Якщо жінка підсвідомо цього не хоче, вагітність не настає.
– Вважають, на Заході народження дітей планують, у нас вони часто народжуються випадково.
– В Україні народження дітей планують не більш ніж 10% людей, решта цього не робить. Консультації на цю тему в нас украй рідкісні. Інший менталітет, до того ж, нас не навчають думати наперед. Як буде – так буде. Гадаю, це погано.
– А можливо, в цьому є сенс, бо як почнеш щось планувати, то нічого й не вдасться…
– Ці питання слід обговорювати і приймати спільне рішення. Це так, як жити разом. За кордоном молоді люди обмінюються аналізами: на СНІД, сифіліс, гепатит-Б і гепатит-С. І це нормально. У нас скажи комусь: матимемо стосунки, але принеси мені аналізи – образа на все життя. Утім, щоб вилікувати гепатит, треба не менш ніж 30 тисяч доларів, а можна й узагалі не одужати.
– Чи можете розповісти про випадки сурогатного материнства?
– На жаль, преса дуже часто розповідає, що послугами сурогатних матерів користуються багаті жінки, які не хочуть псувати фігуру вагітністю. Це абсолютно не так. Є ситуації, коли жінка просто неспроможна завагітніти чи виносити плід. Не повірите, але є пацієнти, в яких від народження немає матки. Тоді вдаються до послуг сурогатних матерів.
Найчастіше сурогатними мамами стають жінки від 22 до 35 ро­ків, які вже мають своїх дітей, бажано двох-трьох, і добре серце, щоб допомогти іншим. За виношування дитини матері отримують 80-100 тисяч грн. компенсації.
– Чи буває, що сурогатна матір відмовляється віддати виношену дитину?
– Це вигадки в літературі. Принаймні в нашій практиці такого не було. Більшість жінок іде на це через гроші. Про це знають їхні батьки, родичі.
Усі ці процеси відбуваються в Україні цілком офіційно. Довідку про народження дитини в пологовому відділенні видають сурогатній матері, від­повід­но, на обліку вона стоїть під своїм ім’ям – усе чесно. А вже під час отримання свідоцтва про народження дитини клініка засвідчує, що ця жінка лише виношувала немовля, тому РАГС видає документ на ім’я справжніх батьків. Донедавна закон не врегульовував ці питання, тепер усе легально. А отже, ніхто нікого цим не шантажує.

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике