«Тільки українська жінка може з макіяжем пиляти дерево на дрова…Я півсвіту об’їхав, а такого не бачив», — сказав відомий співак Олександр Розенбаум під час свого візиту до Селища кілька років тому. Його вірна подруга, селищанка Алла Космина, яку співак називає Лялечкою, чекає друга в гості знову.
- Саша приїжджав кожного літа з 62-по 68 роки. Заїжджали сім’єю – з батьками та з бабусею. Згодом, коли закінчили вузи і Саша став відомим співаком, він гостював у нас перед кожним концертом в Україні – провідував тата, – згадує Алла Космина. — Тут, у Селищі, працював інтернаціональний клуб. Багато гостей приїжджало з Санкт-Петербурга, з Москви. Спершу сім’я Розенбаума жила у нас як туристи. Але згодом – вже як родичі. Адже за цей час у нас зав’язалась дуже міцна дружба. Найбільше молодому тоді Сашку подобались квіти моєї бабусі. У неї була дуже доглянута клумба.
Востаннє як просто пітерський хлопчик Саша Розенбаум приїжджав на Тиврівщину в десятому класі. Тоді він «косив» під популярних тоді Бітлів, відрощував довге волосся та грав на гітарі неформальні для того часу пісні відвертого характеру. Цим він покоряв всіх місцевих дівчат.
- Останній раз провідати батька Саша приїхав у холодному листопаді кілька років тому після концерту, – розповідає Алла Космина. — Зайшов в дім і запитав у батька «Дядько Полюсик, ви мене пам’ятаєте?» На що мій тато усміхнувся і відповів «Сашко, це ти? Змінився. А такий хлопчик кучерявий був…» Перед кожним своїм концертом у Вінниці або у містах, що знаходяться поряд, Сашко заїжджав до нас на декілька годин. Весь цей час згадував минуле. Олександр часто говорив, що Селище – його друга домівка, де життя дуже яскраве, кольорове та тепле, насичене та квітуче. Саме у нас, у Селищі, зароджувався творчий характер співака. Тут до нього приходило натхнення.
Директор турклубу «Меркурій» Володимир Бондарчук згадує свою поїздку з Розенбаумом у Селище. На цій зустрічі батько Алли Космини Аполлінарій показував на Південному Бузі місце, де ледь не втопився співак. Дядько Полюсик тоді врятував його від загибелі. Цей випадок ще сильніше поріднив Розенбаума з сім’єю Космини.
- Кожного дня у нас був режим – вранці купались, а ввечері бродили алеєю кохання – так ми називали сосновий ліс у Селищі, – розповідає Алла. — Величезні ялини, яким вже тоді було по 50-60 років. Алея була десь з кілометр довжиною, у два ряди висаджені дерева. Кожного вечора ми грали там на гітарах. Я не можу зараз оцінити його голос в той час – голос змінився. Мені дуже подобалось, як він грав. Сашко наспівував свої твори з нотками фривольності. Тоді він був тільки на рік старший за нас, але мені здавалось, що він вже дуже дорослий. Дивним для нас було й те, що він співав англійською. Тоді ми вчили французьку, але намагались запам’ятати кожне слово, щоб згодом ввечері повторити, співаючи.
У Селищі Розенбаум відчув і першу любов. Його симпатією була москвичка, вона також приїжджала сюди на канікули. Дівчина ходила до балетної школи, була струнка, як тополя. Гарно дружили наші бабусі. Бабуся Сашка Ціпа часто приїздила до нас на Різдво. Одного разу подарувала годинник, який висить в домі й досі.
Про свої плани на майбутнє, за словами Алли Космини, Розенбаум розповідає неохоче. Каже, що головне для нього зараз – це виховання внука та бізнес. Своїх селищанських родичів часто запрошує в гості.
- Під час одного з концертів Сашко запросив нас за куліси. Я познайомила його зі своєю невісткою. А він їй сказав «Що ж, Селище також для тебе вже стало рідним?..» Тобто для нього наше село рідним було завжди.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ПЕРША ЛЮБОВ ТА ПЕРША ПІСНЯ ОЛЕКСАНДРА РОЗЕНБАУМА ЗАЛИШИЛИСЯ У СЕЛІ СЕЛИЩЕ Тиврівського району. Селище співак називає своїм другим домом
"