Княгиня, Месія і Тромбон

Із легкої руки вірного Івана Кириленка Юлія Тимошенко здобула свіже прізвисько – на додачу до Багіні, Юлі, Юльки, Юльці, Жінки з косою тощо її тепер називають іще й Княгинею. Арсеній Яценюк в оновленні арсеналу прізвиськ винуватий сам – рекламна кампанія брунатного кольору зі слоганом “Арсеній. Врятувати країну” породила хвилю критики, а заразом розбурхала народну фантазію. Тепер екс-спікер не просто Кролик, Знайка чи Кіндер-Сюрприз, а ще й Арсенікум, Арсенік (миш’як за таблицею Мєндєлєєва) і навіть Арсенізатор.
Прізвиська в жителів нашого владного олімпу виникають із різних причин. Ім’я, національність, сфера діяльності, зовнішній вигляд чи просто влучно сказане слово миттєво приклеюються до людини й успішно заміняють загальноприйняте ім’я–по батькові. Авторами прізвиськ стають і колеги по небожительству, й журналісти, й гумористи, й сам народ.
Мабуть, найбільше пріз­виськ в Юлії Володимирівни. Крім уже зазначених, Леді Ю, Тюлька, Жанна Д’Арк і Жінка в білому. Віктора Ющенка “обзивають” Месією, Гарантом, Ющем, Пасічником і Бухгалтером. Віктор Янукович уже традиційно – Проффесор, Яник і Великий Дон. Володимир Литвин одним зі своїх прізвиськ має завдячувати власній рекламній кампанії (“Країні потрібен Литвин”) і гострословам із “95 кварталу”, які в одній із програм заявили, що може країні й потрібен Литвин, а от їм потрібен тромбон. Також голову Верховної Ради називають Вавою, Скі­пет­ром і Радоначальником.
До речі, прізвиська мають не лише лідери, а й їхні політичні сили. Члени “Нашої України” – нанайці, регіонали – ПРдони, представники БЮТ – бютоголові, а після виступу Ю. Тимошенко на десятиріччі “Батьківщини” ще й саламандри.

Національна приналежність дала прізвиська Давиду Жванії, якого без особливих вивертів називають Грузином, регіоналові Івану Попеску – Румун, і екс-міністрові оборони Юрію Єханурову – Бурятіно (від бурят). Антисемітськими настроями владоможці не страждають, отож Олександра Фельдмана Євреєм не називають, однак і нагодою не нехтують: він у кулуарах – Раввин або ж Ребе. До речі, не лише цей нардеп є носителем “духовного сану”. У владних кулуарах є також свій Пастор – Олександр Турчинов (який паралельно є Шуриком і Бютменом) і Патріарх і Владика – Петро Ющенко, якого депутати у віддаленій перспективі бачать у монастирі, а потім на чолі Київ­ського Пат­ріархату.
Колишні генпрокурори Святослав Піскун і Геннадій Васильєв – Тричі прокурор і Прокурор відповідно. Ще одне “професійне” прізвисько – Бармен, яке приклеїлося до Владислава Каськіва тому, що він іноді готує коктейлі у своєму “Карібіен Клубі”.
Мер Києва Леонід Черновецький завдяки своєму “неземному” походженню – Інопланетянин і Льоня-Космос. Його “кровний друг” Юрій Луценко – Убивця Інопланетян (після знаменитого удару по місцю, яким чоловіки зазвичай пишаються). Також пана Луценка називають Термінатором, Луциком і Зіркою Давида через те, що Давид Жванія є спонсором Народної самооборони.
Два нардепи чоловічого роду “нажили” жіночі прізвиська. Так, Миколу Катеринчука ніжно кличуть Катею (а ще – Красавчегом і Катером), а Нестора Шуфрича – Настею, а також Нестором-Ураганом (завдяки бурхливій діяльності на посаді міністра надзвичайних ситуацій).
Президента оточують мами: на чолі Ради нацбезпеки – Мама Рая (Богатирьова), а в секрета­ріаті – Мама Віра (Ульянченко), яка змінила на цій посаді Бандерлога Івановича (на честь мавпи з історії про Мауглі через співзвучність прізвища) або ж Головного Сантехніха, як називали Віктора Балогу після того, як В. Ющенко назвав секретаріат технічною службою.
Через лисий череп регіонала Василя Кисельова називають Фантомасом, Юрія Костенка завдяки любові до гір – Альпіністом. Таріел Васадзе причетністю до випуску автомобілів “Таврія” здобув прізвисько Тавріел. Валерій Бондик – Джеймс Бондик, такий собі агент 007 по-українськи. Брати Клюєви та брати Буряки – Брат-1 і Брат-2. А щоб не плутатися, Буряків додатково називають Морквою і Морквочкою. Син лідера регіоналів – Янек-молодший, або ж Отприск, міністр молоді та сім’ї Юрій Павленко – Папаша, а найбагатша людина України і спонсор Партії регіонів Ринат Ахметов – Ринат-батяня.
Характерна зачіска породила кличку для Лілії Григорович – Башня, а після того, як Олена Бондаренко зламала ногу, її почали називати Венерою в гіпсі. Є також в парламені Ганька-кулеметниця (Ганна Герман) та Інка – Інна Богословська, яку також називають Інна Бе.
Низкою прізвиськ може пишатися бютівець Андрій Шкіль. Він – і Троцький, і Кучерявий, і Вишиваний й Анчоус. Микола Томенко – Діджей Коля, Коля-Мегафон і просто Тома. Історія замовчує, чи любив у дитинстві Геннадій Геннадійович Москаль мультфільм про Крокодила Гену, втім називають його Крокодилом Крокодиловичем.
Заукраїнець В’ячеслав Кириленко – Пінгвін або Вождь. Микола Азаров – МАз, а після того, як із парламентської трибуни заявив “Да пашлі ви!”, став Миколою Яновичем Дапашліви. Роман Зварич через загублений диплом і недоведену вищу освіту став Бакалавром, Петро Порошенко завдяки кумівству з Президентом став КУМікадзе, а завдяки “солодкому” бізнесу – Шоколадним Зайцем.
А от львівські владоможці якимись особливими прізвиськами похвалитися не можуть. Тут народна фантазія проявляється дуже скромно. Переважно прізвиська походять від прізвища. Колишні мери без особливих вивертів – Баняк і Куйбідон (цікаво, що за часів Василя Куй­біди навіть смітники називали куйбідончиками), нардеп від ПР – Писар, а нинішній мер – Садік. Щоправда, в Андрія Садового є ще кілька прізвиськ, які варто згадати. Так-от, він іще й Маркіз де Сад (співзвучність із прізвищем і, мабуть, завдяки психоаналітику на посаді радника) і Хлопчик-помагай (через передвиборну “самопоміч”, яку в народі називали просто й зі смаком “Садопоміч”). Голову обласної ради Мирослава Сеника називають Циркулем, вочевидь, через звичку активно розмахувати руками під час ходи, а голову Облдерж­адміністрації Миколу Кметя – Мінеральним Бароном.
Ірина Гамрищак

Источник: ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | Прочитать на источнике