Цікаву кам’яну знахідку (на фото) приніс цими днями до редакції мешканець приміської Стрижавки. На вигляд вона була дуже схожа на сокирку епохи первісних людей, які малюють у підручниках з історії.
Знайшов він її за селом, на стежці біля городів – хтось, напевне, викинув її, сапаючи картоплю, подумавши, що то звичайна каменюка. Таємничості додавало те, що «сокирка» була з кремнію, якого у Вінницькому районі немає – тут панує граніт. Отож, невже це знаряддя праці чи полювання тримав у руках якийсь неандерталець – нащадок біблейського проклятого Каїна (так пояснюють існування диких первісних людей служителі Церкви)? Істина виявилась не такою приголомшуючою, але не менш цікавою і захоплюючою.
- Це не сокирка, це заготовка під долото часів трипільської культури, – розставив крапки над «і» археолог, завідуючий сектором охорони культурної спадщини управління культури Вінницької облдержадміністрації Михайло Потупчик. - Датувати її можна приблизно 4-5 тисячоліттям до нашої ери. Вона не до кінця оброблена, бо готове кам’яне долото, як і сокира, мають бути відшліфовані.Такі експонати ви можете побачити в нашому краєзнавчому музеї (див. на фото). Судячи з усього, там, де ця заготовка була знайдена, існувало трипільське поселення. Люди, які тоді там жили, були землеробами, вже знали метал (мідь), хоча і користувались ще кам’яними знаряддями праці. Це був перехідний період від кам’яної епохи до епохи міді і бронзи.
На думку Михайла Потупчика, смугастий кремінь, з якого виготовлено знайдену в Стрижавці заготовку для долота, може бути родом з півдня Вінниччини, де його багато, зокрема з Могилів-Подільського району. До нашого краю він міг потрапити завдяки розвиненим торговим зв’язкам, які існували у трипільців.
- Крім цього, - зауважує науковець, - у той час існували групи майстрів, які ходили між поселеннями і займались виготовленням знарядь праці з кременю. Відомий вінницький археолог, нині покійний Іван Заєць знайшов у кінці 70-х років у Жмеринському районі цілий клад таких кремнієвих заготовок для знарядь праці. Він, можливо, належав саме такому майстрові. Напевно, у момент небезпеки трипілець заховав його в землі, де він і залишився. Кремній брали тому, що він надзвичайно міцний і гострий.
- А за останні 20 років були якісь цікаві знахідки, які вінничани здавали до музею, і що найчастіше знаходять?
- Одного разу до музею принесли скарб срібних талерів, приносять кам’яні сокири і трипільської культури, і епохи бронзи, прикраси з бронзи, речі побуту найрізноманітніших культур, які існували на території області, а їх тут було до сотні, - продовжує пан Потупчик.
- Навесні цього року цікавий експонат музею подарував священик із села Дашів Іллінецького району області о. Григорій, - продовжує розмову завідуюча сектором археології Він ницького краєзнавчого музею Марина Потупчик. - Він копав криницю і знайшов невелику випалену глиняну фігурку, величиною з коробку сірників. Одна така річ вже є в фондах музею. Знаходилась вона у колекції ще одного відомого вінницького науковця-археолога Павла Хавлюка. Щоправда, де саме вона була знайдена і коли - невідомо, так само, як і те, яку саме істоту зобразили стародавні майстри – чи то язичницького божка, чи то воїна, чи ще когось… Це питання потребує дослідження, і тоді, можливо, ми матимемо якесь відкриття.
У цілому ж дарують музею знайдені археологічні речі дуже рідко
- Бронзових чи мідних сокир не приносять, - розповідає Марина Потупчик, - перепродують їх “чорним археологам”, чим завдають величезної шкоди історичній пам’яті народу. Адже, згідно із законом про охорону культурної спадщини, все, що знайдено в землі, має передаватись в музеї, бо це власність держави. Наприклад, нещодавно принесли дуже гарну жіночу статуетку часів Трипілля. Принесли, аби оцінити її. Експонат унікальний. Почули нашу думку, розвернулись і пішли. Більше ми цих людей не бачили, хоча й дуже просили їх передати статуетку музею. Шкодуєм, що не змогли її у них купити, бо, на жаль, музею не виділяється коштів на придбання експонатів. А про поповнення фондів за рахунок розкопок годі й мріяти - сьогодні вони взагалі не проводяться,тоді як у часи Радянського Союзу ми протягом 10 років щороку виїздили в експедиції по області.
– Єдине, на що ми сподіваємось, - завершує розмову Марина Потупчик, - це добра воля громадян. У краєзнавчому музеї є програма «Подаруй музею експонат», але на її заклик мало хто відгукується. До слова - у США поліцейські мають право відкривати вогонь по “чорних археологах”, а у нас навіть закону нормального немає, який би захищав пам’ятки старовини. Якщо у нас не буде прийнято такого, як треба, закону, який би реально працював – нічого не зміниться. А головне – змінитись має свідомість громадян – з егоїстичної на патріотичну.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
ТРИПІЛЬСЬКУ СОКИРУ ЗНАЙШОВ СТРИЖАВЧАНИН НА СВІТОВИХ РИНКАХ ВОНА МОЖЕ КОШТУВАТИ МІЛЬЙОНИ...?
"