ВЕСІЛЬНЕ ЗАСТІЛЛЯ ОБ'ЄДНАЛО ДВА НАРОДИ

Австрійські свати та гості із п’яти різних країн були учасниками святкування весільного обряду, із захватом дивувалися, як гуляють українці.

Близько трьох днів двоповерховий автобус “Neoplan” їздив вулицями Немирова та привертав увагу пересічних жителів. Бажаючі побачити гучне українське весілля, яке відбулося 24 травня у Немирові, приїздили із Австрії, Швеції, Данії, Канади та Росії. Немирівський жених та австрійська наречена вирішили відсвяткувати торжество реєстрації шлюбу за українськими традиціями. Весільні обряди, українська кухня та веселий піднесений настрій весільної громади призводив до захвату іноземних гостей.

– Вони познайомились у Швеції, – розповідає весільна мати Любов Гоменюк. – Мій син Ігор, навчаючись у Київському аграрному університеті, отримав направлення на навчання за магістерською програмою до Швейцарського сільськогосподарського університету в місто Альнарп, де проходила навчання за такою ж програмою дівчина із австрійського міста Відень на ім’я Юлія. Привітність, щирість, простодушність та дівоча врода цієї австрійки заповнили коханням серце мого сина. Вони спочатку спілкувались англійською мовою, потім син почав вивчати німецьку, а Юля - російську.

Мовний бар’єр не стояв на перешкоді у стосунках між молодятами. Зустрічаючись, Ігор та Юля неодноразово приїджали на Україну. Одного разу вони були запрошені на українське весілля, і з тих пір Юлія вирішила: якщо ми з Ігорем вирішимо одружитись, обов’язково весілля відсвяткуємо по-українськи.

Австрійських сватів зустрічали по-українськи

Разом із сватами приїхали і гості, друзі та знайомі з різних країн світу. Їх було близько сорока чоловік, дехто із них вперше приїздив до України. У двокімнатній квартирі, де проживали Гоменюки, розмістити таку кількість людей було неможливо, тому турботливі українські батьки скористалися послугами готелю, що на території санаторію «Авангард».

– Першого дня ми їх зустрічали «смаженим кабанчиком» одного із ресторанів Немирова, – розповідає Любов Олександрівна, – на вечір ми накривали столи просто неба у дворі нашого багатоквартирного будинку. Страви допомагали готувати сусіди. Це була проста звичайна українська кухня: смажена картопля, салати, вареники тощо. Повечерявши, ми співали українських пісень, спілкувалися за допомогою перекладача. На другий день наші гості виявили бажання відвідати Уманський парк «Софіївка». Їх враження були надзвичайні, але після проведення весільного обряду ці враження відійшли на другий план.

Віденські скрипалі вітали молоде подружжя

До реєстрації шлюбу готувалися родини двох європейських країн. Батько Юлії звертався до керівництва районного Будинку культури за допомогою популяризувати народні традиції України у святкуванні весільного обряду. Реєстрація шлюбу проходила у національних традиціях: українські вишиванки, весільні обрядові пісні в акапельному виконанні підкреслювали атмосферу стародавнього весільного обряду.

Особливу увагу українських гостей привернуло виконання віденського вальсу двома австрійськими скрипальками у національних костюмах, під який молоді танцювали перший у їхньому спільному житті танець. Як виявилось пізніше, ті скрипалі є солістами Віденського симфонічного оркестру.

Весільні старости наливали по повній

Весілля святкували в одному з найкращих ресторанів Немирова.

– Варто зауважити, що все весілля чимось нагадувало масштабну прес-конференцію, – розповідає весільна мати. – Спалахи фотоапаратів, зйомки кінокамер практично не вщухали. Кожен із іноземних гостей мав свою кінокамеру або ж фотоапарат. Наші фотографували іноземців, а іноземці наших. Особливу увагу та цікавість приїжджих гостей привернули наші старости. Розкішні вусаті українські чолов’яги, перев’язані українськими рушниками, переконливо наливали по повній, не залишаючи нікого без уваги. За другим столом українські та австрійські гості спілкувалися вже без перекладача.

Стрункі та високорослі австрійці були вражені кількістю приготування страв. За їхніми словами, у них весілля святкується в сімейному колі. У кращому випадку, це - торт, шампанське; весільне вбрання взагалі не практикується. Тому те, що вони побачили тут, їх неабияк вразило.

«Українські чоботи» перевернули уяву австрійських сватів

Після досконалої роботи українських старостів іноземні гості не відчували різниці між нашими народами. Вони активно танцювали, брали участь у різних конкурсах, спілкувалися жестами. Але, напевно, найбільшу цікавість вони проявили при проведенні обряду «українські чоботи», коли зять почав мити ноги тещі (як-то потрібно по обряду), взувати тещу спочатку в кімнатні капці, потім гумові чоботи, після чого “Найн” (тобто “ні”), – казала австрійська теща. Аж за третім разом, взувши оті чоботи «з бугая», теща затанцювала із зятем українську польку.

Закінчувалось свято феєрверками та салютом на честь молодят. Повернувшись в Австрію, весільний батько нареченої написав російською листа до немирівських сватів: «Мы все такого не ожидали! Конечно, мы считаемся гостеприимным народом. Конечно, мы тоже знаем, как праздновать – но, честное слово, с вами нельзя сравнивать»…

Источник: Молодіжна газета Вінничини | Прочитать на источнике