ЧОМУ МАЗЕПІ ЗРАДИЛИ МАЙЖЕ ВСІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ і перейшли на бік Петра I?

У вересні 2009 року минає 300 років з дня смерті видатного політичного та військового діяча України Івана Мазепи.

З ростом нашої державності особа гетьмана Мазепи викликає великий інтерес. Що виношував він у своїх планах? Яку мету ставив перед собою? Які моральні принципи сповідував? І, нарешті, найважливіше питання: чому більшість козацтва не підтримала його у боротьбі за незалежність України?

Те, що українці хотіли скинути з себе російське ярмо, не викликає сумнівів. Ставши царем у 1682 році, Петро І одразу повів колоніальну політику щодо України. Не викликає сумнівів і те, що з початку російсько-шведської війни (1700-1721р.р.) козацтво на чолі з Мазепою надіялося при допомозі шведів повернути собі колишні вольності, тим більше, що цьому сприяли зовнішньополітичні обставини. Захопивши Данію і окупувавши Польщу, шведський король Карл ХІІ рухався до кордонів Росії. Турки і кримські татари теж готувалися до війни з Москвою. Але політика — складна річ. Уклавши договір із турецьким султаном та кримським ханом, Петро І домігся їх нейтралітету. Безумовно, що Мазепа бачив цю ситуацію, але все ж таки вирішив укласти союз з королем Карлом ХІІ.

Неважко зробити висновок, що похід Карла на Росію з самого початку був авантюрою. Подивимось на особу Карла ХІІ: молодий, самовпевнений, він з дитинства мріяв про лаври великого полководця і покладався виключно на свої вояцькі здібності. Армія його нараховувала 28 тисяч, в той час, як армія Петра І була більшою вдвічі — 48 тисяч регулярних військ та 10 тисяч донських козаків. Шведський король надіявся на допомогу козаків Мазепи. На той час на Україні було 25 козацьких полків (кожен полк — 1 тисяча козаків), це була значна сила. Та коли шведи увійшли в межі України, Мазепа зміг привести до табору короля всього лише 5 тисяч козаків. Пізніше кошовий Запорізької Січі Кость Гордієнко привів 8 тисяч запорожців.

Що ж сталося? А сталося так, що Петро І, дізнавшись про ситуацію на Україні, негайно кинув драгунські полки під командою князя Меньшикова на Батурин. Гетьманську столицю було взято штурмом, козацький гарнізон і населення було вирізано до ноги. Козацька старшина виявила нерішучість і не послухала наказу Мазепи вести полки на допомогу шведам.

Цим одразу скористався Петро І, взявши до уваги суперечності між старшиною і пообіцявши їй маєтності та нагороди. Слід сказати, що Петро І добре знав психологію козацької старшини. До того ж, він ще й вдало використав силу православної церкви, яка завжди мала на українців великий духовний вплив. Це вирішило справу. Майже всі козацькі полки перейшли на бік Петра. З Мазепою залишився лише полк його особистої охорони та частина генеральської старшини.

Можна поставити питання: як міг такий досвідчений політик як Мазепа не зважити всі «pro» і «contra» й потрапив у таку невдалу для нього ситуацію? На що він розраховував, виступивши проти Москви?

Але подивимось на особу гетьмана Мазепи з іншого боку. Так, він міг, оцінюючи ситуацію, не ставати на боротьбу із Москвою і не ризикувати. Можна було б сидіти в Батурині, бенкетувати, ласувати вишуканими стравами та напоями, спокійно спати на м’яких перинах, набивати скрині золотом і залишатися вірним васалом царя Петра. Але він обрав інший шлях, шлях боротьби, щоб не віддати на поталу свій народ, щоб не гинули тисячі козаків на спорудженні царських фортець, щоб Україна була незалежною. У цьому його героїзм.

Залишившись без військової сили, він не здався на милість царя Петра, цього йому не дозволяла лицарська честь. І він вирішив краще згинути, ніж потоптати свою козацьку славу. В цьому його мужність.

Хоробрий, ерудований, високоосвічений — за цими якостями Івана Мазепу можна порівняти з гетьманом Петром Сагайдачним. Але різниця в тому, що Сагайдачний був людиною сили волі і мав величезний авторитет, залізною рукою тримаючи у дисципліні козацьке військо. Якби не його передчасна смерть від рани, Україна могла б стати однією з наймогутніших країн світу. Мазепа, на жаль, не мав такого авторитету і не зміг згуртувати козаків в одну монолітну силу. В цьому його трагедія.

Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике