Ще 65 років тому наші війська вдруге взяли вінницький «Вервольф» і назавжди вибили із цього Стрижавського лісу охорону фюрера. І хоча про історію подільської ставки Гітлера написано десятки популярних книг та серйозних наукових праць, досі всі таємниці «Вовчого лігва» за 12 кілометрів від Вінниці ніким не розгадано. Чому?
Цивілізована та професійна екскурсія між уламками історії досі для гостей «Вервольфа» у дефіциті, бо незваного господаря вигнали ще весною 44-го… А нового, який подбав би про туристів, дороговкази, буклети і елементарні зручності, тут досі немає. Є лише відомий на весь світ бренд – ставка Гітлера у Вінниці, який працює сам на себе, як та невмита бездомна дитина із гармошкою на вокзалі: скільки кинуть у шапку – стільки й буде…
А тим часом, одні дослідники історичної «аномалії» під назвою «Вервольф» впевнені, що досі не настав час розставити усі крапки над «і» та розсекретити всі німецькі й радянські документи тих часів. Інші вважають, що тільки розкопавши підземні ходи ставки, можна із 100-відсотковою впевненістю розкрити таємницю зникнення у цьому бетонному лабіринті «Янтарної кімнати». А відома вінницька дослідниця «Вервольфа» Луїза Білозерова впевнена, що головною загадкою ставки є її променевий удар по здоров'ю Гітлера і фатальний наказ фюрера із вінницької ставки про наступ на Сталінград. Тоді для воюючої Німеччини це був кінець, а для нас – лише початок 3-годинної подорожі з Білозеровою «назад у минуле»…
– Це було самодостатнє містечко 2,5 км на 300 метрів, поряд з яким за лічені дні було повністю знищене ціле село! – розповіла Луїза Олександрівна. – Але, як не дивно, документи про жахаюче знищення села та примусове виселення людей досі приховують спецслужби…
Скільки тут було бункерів? На сьогодні є інформація та зовнішні уламки трьох бункерочків, які нічим особливим не вирізнялись – хіба що товщиною стін та одеською галькою як наповнювача бетону. Причому, під час першого, легкого взяття території ставки у лютому 44-го напівпартизанською групою тут ще були вцілілими усі споруди та комунікації зі спартанськими меблями і пустими скромними солдатськими шафами. Але коли цю групу німці вибили, сюди у березні вже завезли вагонами авіабомби із аеродрому Герінга і здійснили консервуючий підрив входів до бетонних споруд та спалили дерев'яні будиночки на поверхні. Два дні тут гуляла пожежа, але в частину підземних споруд можна було ще зайти… Чому ставку підірвали? Мабуть, Гітлер був проти майбутніх туристів у своїх вінницьких володіннях і тому дав такий наказ.
– Чому досі вінницька ставка Гітлера залишається «невмитою дитиною» на туристичній карті України?
– На неї зазіхав багато хто, лише за президентства Кучми на цю історичну пам'ятку претендував Медведчук при сприянні свого найближчого оточення… Але тоді через процедуру тендеру, конкурсу і громадських слухань вдалось відбитись від «чорних археологів», невідомих фірмочок та підставних шанувальників історії. Тобто цю територію вдалось вберегти від неофашистів, але вона досі не працює, як могла б, на туристичний авторитет Вінниччини і України в цілому. Чому? Бо повністю відсутні туристична інфраструктура, сервіс, елементарні зручності, туалети і фахові екскурсії у це унікальне місце… Ви не повірите, але часто гостям і туристам самодіяльні знавці ставки розповідають таке! Пам'ятаю один випадок із посольською делегацією, якій одна дама розповідала історію «Вервольфа»… за інструкціями «ка-ге-бе»… Ви можете собі уявити, що в них було?!
– Скажіть, Єва Браун тут справді бувала і чи мав Герінг дитину від вінницької коханки?
– Взагалі жінок на такі об'єкти не допускали, хіба що як прислугу – прибиральниць, офіціанток тощо… Але Браун тут була, і цьому факту є документальні свідчення. Стосовно Герінга, то історія його кохання має, на жаль, не вінницьке коріння. Бо ще в молодості, у 1925-26-х роках, але вже як ас до війни з Союзом, він як такий собі «смотрящий» навчався у закритій радянській льотній школі у Липецьку. А насправді просто підглядав, як вчать наших пілотів, що вони вміють і як зможуть воювати проти німців… І саме там, у районі Ніженка, він крутив любов із Надією Горячевою… Про цей роман німецького Германа і росіянки написано немало, але у Вінниці він вже був давно не молодим, важкопораненим воякою і тихим наркоманом…
– Луїзо Олександрівно, чому досі ставка не запрацювала як туристичний центр №1 Вінниччини?
– Я категорично проти будь-яких розкопок тут, бо маса свідчень про існуючий розлам гранітного щита та вбивче випромінювання з-під землі вказують на смертельний вплив цієї місцини на Гітлера… Комусь важко у це повірити, але хіба випадково саме тут, під Вінницею, фюрер наказав роздвоїти удар своїх армій – йти одночасно за нафтою на Грозний і штурмувати Сталінград. Чи знало про це випромінювання його оточення? Думаю, що так… Бо випадковостей у таких серйозних справах не буває. Адже поляки для туристів рекламують свою ставку Гітлера «Вольфшанце» як місце, де був скоєний на нього невдалий замах, і щодня там десятки автобусів із туристами зі всього світу… А нам, маючи на руках такі документи і свідчення про «Вервольф», не подати гостям таку унікальну пам'ятку…
Коли наше спілкування із Луїзою Олександрівною підійшло до кінця, поруч на ставці Гітлера ми помітили ще одного знавця "Вервольфа" – екскурсовода і продавця сувенірів, якого так не вистачає туристам… А ще за 10 гривень можна одягнутись у стилізовану німецьку форму і зі шмайсером зробити фото на пам'ять про перлину історії Вінниччини. Та поки що цей мінімальний сервіс – 30-гривнева екскурсія та фотка за десятку – більше схожий на самодіяльність, а не серйозний туристичний бізнес. Може, хоча б сплеск інтересу іноземців до нашого «Євро-2012» допоможе «невмитій дитині» за 2 кілометри від міжнародної автотраси стати справжньою красунею і завдяки унікальній історії 1942-44-х років дати заробіток вінничанам?!
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
А ЄВА БРАУН У "ВЕРВОЛЬФІ" ВСЕ-ТАКИ БУЛА. Чому ставка Гітлера досі не працює на туристів?
"