«Шановні, ви всі їсте хліб, а він росте в селі. Не даймо йому вмерти, підтримаймо сільську школу». З приблизно таким текстом Семен Галабурда, колишній випускник школи села Луги Чечельницького району, ходить по вінницьких трамваях і розповсюджує довічні запрошення у рідну школу. Хто його придбає, може піти до своєї школи, і там впишуть ім’я власника запрошення та поставлять печатку. Це нагадуватиме людині про її школу й спонукатиме чимось їй допомогти. Свою акцію Семен Галабурда назвав «освітянською толокою» й сам один зробив її всеукраїнською.
Постійно живучи в Житомирі, розповсюджувати запрошення їздить не тільки у Вінницю, а й у Львів, Київ, Одесу. Каже, що на заході його сприймають краще й люди там дружніші. Тому завдяки «освітянській толоці», зі слів ініціатора, на Львівщині відремонтували 10 шкіл, на Івано-Франківщині - близько десятка. Про діяльність чоловіка знають навіть у Міністерстві освіти. Звідти його підтримують морально й запрошують колег з Криму підтримати у себе Семена Галабарду. Був він і у вінницьких чиновників освіти.
«Із 45 чоловік тільки 22 проявили милосердя до своєї школи і придбали запрошення», - каже Семен Карпович й сподівається, що стосунки ще налагодяться. Тим паче, що він у липні перераховує 10 тис. грн., які зібрав для ремонту рідної школи в Лугах. Там діти вже кілька років навчаються у пристосованих майстернях, а довгобуд нового приміщення поріс бур’яном. Завдяки подібній толоці в селі добудували дитячий садок, а поки залізниця возила дітей безкоштовно, Семен Галабарда влаштовував для них поїздки на столичну ялинку. Тепер шукає спонсорів, щоб хоча на свята у рідну сільську школу завезти цукерки й іграшки. У Житомирі чоловік організовував понад 50 обідів з концертами для малозабезпечених. Ще раніше в армії був громадським захисником, а в школі організовував трудові бригади для допомоги одноліткам, чиї батьки не повернулись з фронту.
«Люди віддячують повагою, і я цим задоволений», - розчулився Семен Карпович. Каже, що вже звик до спеки й тривалих походів. Відпочиває лише кілька днів, поки ноги постухають. «Відколи став вдівцем, по волі Божій присвятив себе справам милосердя. Хто його має - відгукується, інші питають кошторис, а милосердя повинно йти від душі».
Семен Карпович також організовував стартовий капітал для випускника. Зміг зібрати для випускників своєї школи по 50 гривень. Каже, що це ті гроші, за які бідний сільський учень може поїхати вступати в училище. Свого часу чоловік закінчив Одеський сільськогосподарський інститут за спеціальністю «бухгалтер-економіст». Тепер мріє, щоб започаткована ним «освітянська толока» жила. Хоче її передати молодшим. Каже, якщо збере трохи грошей і створить фонд, тоді охочі знайдуться швидко.
Источник: Вінницька обласна щотижнева газета "33 канал" | Прочитать на источнике
Добавить комментарий к новости "
МИЛОСЕРДЯ ДЛЯ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ. Продаючи довічні запрошення у рідну школу, чоловік назбирав кошти на її ремонт
"